https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/24823 2026-04-06T19:34:18Z https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/24909 Проблема естественного разума в философии серебряного века (на фоне европейской философии) Нерушева, Л.; Кузнецов, В. Поскольку новоевропейская философия не признает космоцентрической установки, она лишена реальных возможностей для использования идеи «естественного разума». Устранение природы как самостоятельно сущего, например, в философии Спинозы, лишает реального смысла и разговоры о «естественности» нововременного разума, даже с учетом всей сложности и неоднозначности западной философии XVII-ХХ веков. В русской же философии наблюдаем безусловное доминирование космоцентрической установки, поэтому здесь европейские идеи, подобные идее естественного разума, получают возможность реализовать себя. В этом плане вполне репрезентативны философские построения В. Эрна и Е. Трубецкого.; Оскільки новоєвропейська філософія не визнає космоцентричної настанови, вона позбавлена реальних можливостей для використання ідеї «природного раціо». Усунення природи як самостійного сущого, наприклад, у філософії Спінози, позбавляє реального сенсу розмови про «природність» новочасного раціо, навіть узявши до уваги всю складність і неоднозначність західної філософії XVII-ХХ ст. Натомість у російській філософії спостерігаємо безумовне домінування космоцентричної настанови, тому в її межах європейські ідеї, подібні до ідеї «природного» раціо, здобувають можливість здійснитись. Цілком репрезентативними в цьому плані є філософські побудови В. Ерна і Є. Трубецького.; Since New European Philosophy does not recognize cosmocentric purpose, it devoid of real opportunities for using idea of “natural reason”. Nature removal as independently real (self existing), for example, in Spinoza’s philosophy, makes no sense any talks about (devoid of real sense and talk about …) “naturalness” of new temporary reason, even with taking into consideration all complexity and ambiguity of western philosophy of XVII-XX centuries. Instead we observe absolute domination of cosmocentric purpose in Russian philosophy, therefore European ideas similar to the idea of natural reason, get the opportunity to realize themselves here. In this regard philosophic theories of V.Ern and E.Trubetskoy are quite representational. 2008-01-01T00:00:00Z https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/24878 Некоторые элементы превентивной системы Св. Джованни Боско Муха-Шаек, Е. В статье раскрываются моральные основы превентивной системы св. Дж. Боско. Он выработал собственный стиль общения с молодыми людьми, оказавшийся весьма притягательным для молодежи. В основе его системы лежит тройственный принцип - здоровье, мудрость, святость. Несмотря на то, что эта система была разработана (не теоретически, а практически) более ста лет назад, ее главные принципы не утратили актуальности.; У статті розкриваються моральні основи превентивної системи Св. Джованні Боско. Він розробив свій власний стиль спілкування з молодими людьми, що був вельми притягальним для молоді. В основі цієї системи лежить потрійний принцип: здоров’я, мудрість і святість. Попри те, що ця система була розроблена (не теоретично, а практично) понад сто років тому, її головні принципи не втратили актуальності.; In this article the moral bases of the preventive system made by Giovanni Bosko are outlighted. He made his own style of communication with young people as a result of which the youth people took up to him. In the ground of this system is the triple strategy- health, wisdom and holiness. In spite of that fact that the system was made not theoretically but practically mare than 100 years ago its main strategies didn’t lose its actuality. 2008-01-01T00:00:00Z https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/24877 До питання про український модерн: ранньомодерна проблематика толерантності Йосипенко, С. У процесі «секуляризації» проблеми єдності віри, єдності церкви перетворюються на питання єдності політичної. Втім, задля вироблення позитивного концепту толерантності потрібні культурні зрушення і зміна панівних ідей, а не лише зрушення у сфері політичного. Ці зрушення у західній модерній культурі концентруються довкола проблем співвідношення а) земного і небесного всередині самої релігії та в її стосунках зі світом; б) світської та духовної влад на землі; в) єдності релігії та множинності її проявів. Переосмислення цих співвідношень вже на модерних засадах означає автономізацію релігійних і політичних сфер, утвердження релігійності, що спирається винятково на силу Слова, а не держави. Відкриття нової якості модерної політики стимулює “перевідкриття” релігійних засад: обидва процеси можна спостерігати на прикладі тих “секулярних” і “церковних” теологій, які створюються в Україні на зламі XVII-XVIII століть і які, разом з появою нових теорій і практик поведінки людини у світі, стають визначальними кроками розгортання української модерності.; In the process of «secularizing» the problems of faith unity, church unity|ecclesia|, change into the question of political unity. However, for the making of positive|staid| cocept| of tolerance the cultural|gracious| changes and change|changing| of dominating|mainstream| ideas are needed, but not only changes in the political sphere. These changes in a western modern culture are concentrated around|around| the correlation problems of: a|but|) earthly and celestial into religion and in its relationships with the world; b|) temporal|secular| and spiritual|spirit| powers| on the earth|ground-to-air|; c) religion unity and multiplicity of its displays. Understanding of these correlations already on the modern principles means reducing interaction| of religious and political spheres, assertion of the religiousness, which depend on exceptionally|only| against force|strenth| of Word|wd|, but not states. Opening of modern policy|politics| new|firsttime| quality stimulates “overopening|” of religious principles: both processes|Carbro| can be observed on the example of those “secularing|” and “church” theologies which|what| is created in Ukraine on the fracture|breaking| of XVII-XVIII| ages|century| and which|what|, together with appearance|occurring| of new|firsttime| theories and practices of human conduct in the world, become|stand| the determining|attributive| steps|footpace| of Ukrainian modernity development.; В процессе «секуляризации» проблемы единства веры, единства церкви превращаются в вопросы о политическом единстве. Впрочем, для выработки позитивного концепта толерантности необходимы культурные преобразования и изменение господствующих идей, а не только преобразования в сфере политического. Эти преобразования в западной модерной культуре концентрируются вокруг проблем соотношения: а) земного и небесного; б) светской и духовной властей на земле; в) эдинства религии и множественности ее проявлений. Переосмысление этих соотношений уже с модерных оснований означает автономизацию религиозных и политических сфер, утверждение религиозности, опирающейся исключительно на силу Слова, а не государства. Открытие нового качества модерной политики стимулирует «переоткрытие» религиозных оснований: оба процесса можно наблюдать на примере «секулярных» и «церковных» теологий, вырабатываемых в Украине на рубеже XVII-XVIII вв. и становящихся, вместе с появлением новых теорий и практик поведения человека в мире, определяющими шагами разворачивания украинской модерности. 2008-01-01T00:00:00Z https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/24876 Фома Аквинский и Декарт: Идея как объект познания Секундант, С. Декарт дает слишком общее определение идеи, что приводит многих исследователей к выводу о вторичности проблематики идей в его учении. Однако проведенный автором статьи анализ показывает, что Декарт отвергает взгляд на идею как действие интеллекта, которого придерживался Ф. Суарес, и фактически присоединяется к точке зрения Дунса Скота, который рассматривал идею как объект, который представляется нам через действие нашего ума. Он попытался очистить понятие идеи от онтологических предпосылок и выдвинул ряд требований, соблюдение которых позволило бы рассматривать идею как объект достоверного познания. Именно такая постановка вопроса оказала наиболее прогрессивное влияние на развитие философии после Декарта.; Декарт подає занадто загальне визначення ідеї, через що багато хто з дослідників робили висновок про вторинність проблематики ідей в його вченні. Однак здійснений автором статті аналіз показує, що Декарт відкидає погляд на ідею як дію інтелекту, властивий Ф. Суаресові, і приєднується до поглядів Дунса Скота, який розглядав ідею як об’єкт, що уявляється нам дією нашого уму. Він спробував очистити поняття ідеї від онтологічних передумов і висунув низку вимог, дотримання яких дозволило б розглядати ідею як об’єкт вірогідного пізнання. Саме таке формулювання питання найпроґресивнішим чином вплинуло на розвиток філософії після Декарта.; Descartes’ definition of idea is too general, therefore many researchers are of the opinion that ideas’ problematique is secondary in the Cartesianism. But the author prove what Descartes (in contrast to F. Suarez) denies the conception of idea as intellect’s action. Descartes accepts Duns Scott’s conception of idea as the representation generated by action of the human mind. Following that an idea is freed of ontological premises and appears as an object of the trustworthy cognition. That wording had the most important influence on the postcartesian philosophy. 2008-01-01T00:00:00Z