https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/25002 2026-04-18T23:47:08Z https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/25286 Генезис философской рефлексии Георгия Флоровского (по материалам рецензий «Одесского периода») Голубицкая, А. В статье автор выявляет истоки философской рефлексии Г. В. Флоровского. Центральной идеей здесь является проблема определения места и значения «одесского периода» в его творческом наследии. Автор обращает отдельное внимание на ранние работы Флоровского.; У статті автор виявляє джерела філософської рефлексії Г.В. Флоровського. Центральною ідеєю тут є проблема визначення місця і значення «одеського періоду» у його творчій спадщині. Автор звертає окрему увагу на ранні праці Флоровського.; The author reveals the origins of Georges Florovsky's philosophical reflexion. The central idea of it is the problem of defining the place and importance of «Odessa period» in his creative heritage. The author pays special attention to Florovsky's early works. 2011-01-01T00:00:00Z https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/25283 Перспективы теолого-философского диалога в постсоветском протестантизме Черенков, М. В статье показано, что теология постсоветских протестантов в условиях номинальной религиозности общества закономерно находит собеседников в философской среде, где оказывается больше свободы и разнообразия. Обосновывается тезис, что именно теология в ее собирательной способности может стать осно-вой и осью для интеграции знания, академической и духовной культуры, философии и практической мудрости, церковной и общественной жизни. Согласно автору, тот очевидный факт, что в протестантской теологии собственный язык ограничен в словаре и применении, не обедняет ее, а освобождает для освоения других языков, языков человеческой культуры и философии. Теология рассматривается, прежде всего, как часть церкви, ее служение, собственная функция, но также как интеллектуальная и духовная культура, поэтому делается вывод, что если теология хочет стать чем-то большим, нежели только теологией для церкви, свидетельством миру и способом его преображения, она должна быть и философской теологией. Акцентируется проблема преодоления фундаментализма, которое становится возможным не путем движения вспять – от теолого-философского взаимодействия культур к внутренней субкультуре, а по пути вперед – через теологическое усвоение философской культуры.; У статті доводиться, що теологія пострадянських протестантів в умовах номінальної релігійності суспільства закономірно знаходить співрозмовників саме у філософській спільноті, де виявляється більше свободи на різноманіття. Обґрунтовано тезу про те, що саме теологія в її збірній функції може стати основою інтеграції знання, академічної та духовної культури, філософії та практичної мудрості, церковного та суспільного життя. Згідно з автором, той очевидний факт, що в протестантській теології власна мова обмежена у словнику та застосуванні, не збіднює її, а звільняє заради засвоєння інших мов, мов людської культури і філософії. Теологія розглядається, передусім, як частина і функція церкви, але також як інтелектуальна і духовна культура, звідки висновується, що теологія, яка хоче стати більше ніж теологією церковною, хоче стати свідченням для світу та засобом його переображення, має бути і теологією філософською. Акцентується проблема подолання фундаменталізму, яке стає можливим не на зворотному шляху від теолого-філософської взаємодії культур до внутрішньої субкультури, а на шляху вперед – через теологічне засвоєння філософської культури.; The article shows that the theology of post-Soviet Protestants in a nominally religious society naturally finds interlocutors in the philosophical sphere, where, it turns out, there is more freedom and diversity. The article proves that theology, with its aggregative capabilities, can become the foundation and axis for the integration of knowledge, aca-demic and spiritual culture, philosophy and practical wisdom, church and community life. According to the author’s approach, the obvious fact that the language of Protestant theology is limited in vocabulary and usage does not impoverish it, but liberates it for the adoption of other languages, languages of culture and philosophy. Theology is consi-dered, first and foremost, as a part and function of the Church, but also as an intellectual and spiritual culture. Therefore, the theology that wants to become more than theology for the Church, wants to become a witness to the world and a tool of its retransformation, must also be a philosophical theology. The article emphasizes the problem of overcoming fundamentalism, which can be accomplished not through moving backwards – from a theological-philosophical union of cultures to internal church subcultures, but by moving forwards – through a theological assimilation of philosophical culture. 2011-01-01T00:00:00Z https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/25280 Диалектика теологического и умозрительного Бевзюк, Н. В статье рассматривается проблема теологического и умозрительного в их диалектически-системном смысле. Автор приходит к выводу, что чем непосредственнее обосновывается необходимость исторической теологии в узком смысле – как экзегезы, как церковной и догматической истории, тем неизбежнее становится потребность в абстракции, умозрительном осмыслении себя. С другой стороны, именно это умозрительное осмысление себя позволяет системно и плодотворно развиваться самой теологии. Автор рассматривает эту диалектическую связь преимущественно на материале протестантской теологической традиции.; В статті розглядається проблема теологічного і умоглядного в їх діалектично-системному сенсі. Автор доходить висновку, що чим безпосередніше обґрунтовується необхідність історичної теології у вузькому сенсі – як екзегези, як церковній і догматичній історії, тим неминучішою виявляється потреба у абстракції, умоглядному осмисленні себе. Втім, з іншого боку, саме це умоглядне самоосмислення дозволяє системно і плідно розвиватись самій теології. Автор розглядає такий діалектичний зв’язок переважно на матеріалі протестантської теологічної традиції.; The article considers the problem of theology and the speculative in their dialectic and systemic sense. The author comes to the conclusion that the more spontaneously the necessity of historical theology is grounded (in a narrow sense, as exegesis, as church and dogmatic history), the more inevitable becomes their need of abstraction and speculative comprehension of themselves. On the other hand, this very speculative comprehension of oneself allows theology to develop fruitfully and systemically. The author considers this dialectic connection on the example of Protestant theology. 2011-01-01T00:00:00Z https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/25277 Найменування, значення, об'єкти світу у «Філософських дослідженнях» Людвиґа Вітґенштайна Лактіонова, А. В «Філософських дослідженнях» Л. Вітґенштайна, у мовленнєвих значеннях, вжитих у мовних іграх імен, розкриваються життєві форми, як порції реальності, у яких репрезентуються об’єкти світу. У «Логіко-філософському трактаті» їм, а також значенням, сенсам, змістам мовних виразів відповідають факти (стани справ), що встановлюються у емпіричному досвіді. Протиставлення різних етапів творчості Л. Вітґенштайна не є виправданим.; Согласно «Философским исследованиям» Л. Витгенштейна, речевые значения, употребленные в языковых играх имен, раскрывают жизненные формы, как порции реальности, в которых репрезентируются объекты мира. В «Логико-философском трактате» им, а также значениям, смыслам, содержаниям язы-ковых выражений соответствуют факты (положения дел), которые устанавливаются в эмпирическом опыте. Противопоставление разных этапов творчества Л. Витгенштейна не является оправданным.; In Wittgenstein’s “Philosophical Investigations” linguistic meanings of the names used in language games discover the forms of life as portions of reality which represent objects of the world. In the “Tractatus Logico-Philosophicus” they, as well as meanings, senses, contents of linguistic expressions, correspond to the facts (states of affairs) established in empirical experience. Contrasting of different periods of Wittgenstein’s legacy is not justified. 2011-01-01T00:00:00Z