https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/25003 2026-04-06T19:34:18Z https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/25365 Просвещенческие интенции в творчестве Вл. Соловьева (Постановка вопроса) Кузнецов, В.; Кузнєцов, В.; Kuznetsov, V. Автор статьи пытается выяснить, присутствуют ли в творчестве Вл. Соловьева какие-либо элементы парадигмы русского Просвещения. Проведенное исследование показывает, что базовые элементы означенной парадигмы: 1) специфический эдукационизм, требующий обработки человеческой природы; 2) антропологическая утопия, конструирующая идеал всеединого человека как конечного продукта вселенского эдукационного процесса; 3) попытки приспособить христианство к просвещенческой идеологии; 4) стремление к эротизации и гендеризации культуры – в текстах Соловьева присутствуют. Однако выявленная в ходе рассмотрения заявленной проблемы неустойчивость некоторых установок философа не позволяет однозначно ответить на вопрос, следует ли отнести творчество Соловьева к собственно Просвещению или к парапросвещенческому окружению.; The author of this article tries to make clear whether there are any elements of Russian enlightenmental paradigm. They are: 1) specific educationizm that needs processing of human nature; 2) anthropological utopia that is constructing the human ideal, identical with the world and the Absolute as final result of Universal process of educationizm; 3) the attempt to adapt Christianity to enlightenmental ideology; 4) the desire to highlight erotic and gender problem. All this items can be found in the texts of Solovyov. But instability discovered in the course of the foresaid problem Solovyov’s points of view doesn’t allow to give definite answer to the question, whether one should call Solovyov’s art Enlightenment itself or its environment.; Автор статті намагається з’ясувати чи присутні у творчості Вол. Соловйова елементи парадигми російського Просвітництва. Проведене дослідження доводить, що базові елементи зазначеної парадигми в текстах Соловйова присутні. Це, насамперед, 1) специфічний едукаціонізм, що потребує обробки людської природи; 2) антропологічна утопія, яка конструює ідеал людини, єдиної із світом та Абсолютом, як кінцевого продукту всесвітнього едукаційного процесу; 3) спроби пристосувати християнство до просвітницької ідеології; 4) прагнення висунути на перший план еротичну та ґендерну тематику. Проте нестійкість і хиткість деяких настанов філософа, що була виявлена в процесі розгляду заявленої проблеми, не дозволяє однозначно відповісти на питання, до якої предметної сфери належить творчість Соловйова: до власне Просвітництва чи до парапросвітницького оточення. 2012-01-01T00:00:00Z https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/25364 Філософія вчинку Бахтіна в контексті метафізичного проекту російського екзистенціалізму Васильченко, А. У статті розглядається філософія вчинку Михайла Бахтіна як проект мета фізики дії. Концепція Бахтіна досліджується в контексті метафізичного проекту російського екзистенціалізму. Порівнюються інтерпретації терміна «істина» в різних версіях екзистенціалізму. Досліджуються екзистенційний партикуляризм Шестова, актуалістичний персоналізм Бердяєва, етичний екзистенціалізм Бахтіна. Розглядаються екзистенціалістичні імплікації метафізики світла Григорія Палами.; В статье рассматривается философия поступка Михаила Бахтина как проект метафизики действия. Концепция Бахтина исследуется в контексте метафизического проекта русского экзистенциализма. Сравниваются интерпретации термина «истина» в различных версиях экзистенциализма. Исследуются экзистенциальный партикуляризм Шестова, ктуалистический персонализм Бердяева, этический экзистенциализм Бахтина. Рассматриваются экзистенциалистские импликации метафизики света Григория Паламы.; Michail Bakhtin’s philosophy of act is considered as a metaphysical project. Bakhtin’s conception is explored in a wider context of the metaphysical project of Russian existentialism. Interpretations of the term “truth”, which correspond to different versions of existentialism, are compared. Shestov’s existentialist particularism, Berdiaev’s actualistic personalism, Bakhtin’s ethical existentialism are analysed. Existentialist implications of Gregory Palama’s metaphysics of light are considered. 2012-01-01T00:00:00Z https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/25363 «Досократовская философия» Иоганна Августа Эберхарда Райхерт, К. И. А. Эберхард вводит в употребление словосочетание «досократовская философия» под влиянием трёх факторов. Первый фактор – модель преемств мнений Диогена Лаэртского, которая послужила основой для современной историографии древнегреческой философии. Второй фактор – противопоставление Сократа предшествующим его философам на основании противопоставления «физика/этика», в разное время предложенного Ксенофонтом, Платоном, Цицероном, Диогеном Лаэртским. Третий фактор – представления Эберхарда о Сократе как идеале нравственного человека в контексте Просвещения.; І. А. Ебергард впроваджує словосполучення «досократівська філософія» під впливом трьох чинників. Перший чинник – модель наступництва думок Діогена Лаертського, яка стала основою для сучасної історіографії давньогрецької філософії. Другий чинник – протиставлення Сократа попереднім філософам на підставі протиставлення «фізика/етика», у різні часи запропонованого Ксенофонтом, Платоном, Цицероном, Діогеном Лаертським. Третій чинник – уявлення Ебергарда про Сократа як ідеал моральної людини в контексті Просвітництва.; J. A. Eberhard coined term “the Pre-Socratic philosophy” under the influence of the three factors. The first factor is the Diogenes Laertius’ model of successions of opinions that served as the basis of the modern historiography of ancient philosophy. The second factor is the opposition of Socrates and his forerunning philosophers on the basis of the opposition of physics and ethics introduced by Xenophon, Plato, Cicero, and Diogenes Laertius in different time. The third factor is the Eberhard’s notion of Socrates as the ideal moral human being in context of the Enlightenment. 2012-01-01T00:00:00Z https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/25362 Социально-исторические импликации и имперсональное понимание авторства в философии искусства Хайдеггера Юдин, А. В статье предлагается интерпретация эстетики Хайдеггера на основе анализа его известного текста «Исток художественного творения» не только как антисубъективистской, но и как социально-исторически ориентированной. Это эссе занимает промежуточное положение между ранним Хайдеггером экзистенциалистом и поздним Хайдеггером оэтическим мыслителем бытия. Обе позиции характеризуются социальной абстрактностью, так как первая нацелена исключительно на индивидуальное бытие Dasein, тогда как вторая полностью сосредоточена на бытии, которое доступно через посредство языка как «дома бытия». Именно «Исток», созданный в переходный период, содержит более конкретные социальные импликации. Анализ эссе показывает, что несмотря на абстрактный неисторический характер понятий Хайдеггера, как они традиционно понимаются, его эстетика представляет особый интерес, поскольку выходит на понимание искусства как откровения социально-исторической истины, а автора как медиума истины, но не ее изобретателя, автономного субъекта.; У статті пропонується інтерпретації естетики Гайдеґґера на основі аналізу його відомого тексту «Джерело художнього твору» не тільки як антисуб’єктивістської, але і як соціально-історично орієнтованої. Це есе займає проміжне місце між раннім Гайдеґґером-екзистенціалістом та пізнім Гайдеґґеромпоетичним мислителем буття. Обидві позиції характеризуються соціальною абстрактністю, оскільки перша націлена суто на індивідуальне буття Dasein, тоді як друга повністю зосереджена на бутті, доступному через мову як «дім буття». Саме «Джерело…», створене у перехідний період, містить більш конкретні соціальні імплікації. Аналіз есе показує, що попри традиційно приписуваний поняттям Гайдеґґера абстрактний неісторичний характер, його естетика є особливо цікавою, оскільки виходить на розуміння мистецтва як одкровення соціально-історичної істини, автора ж – як медіума істини, але не її винахідника, автономного суб’єкта.; On the basis of the analysis of the famous Heidegger’s text “The Origin of the Work of Art” the article proposes the interpretation of his aesthetics not only as anti-subjectivist, but also as socio-historically oriented. This essay takes the intermediate position between the early Heidegger-existentialist and late Heidegger-poetic thinker of Being. Both are characterized by the social abstractness as the first is concerned solely with the individual being of Dasein whereas the second fully concentrates on the Being as such accessible through the medium of the language as “the house of being”. It is “The Origin” delivered in the transitional period contains more concrete social implications. Its analysis shows that in spite of the abstract unhistorical character of Heidegger’s notions as they are traditionally perceived his aesthetics is interesting as it suggests the understanding of art as a revelation of socio-historical truth and the author as a medium of the truth but not its inventor, an autonomous subject. 2012-01-01T00:00:00Z