Sententiae. 2016. № 1
http://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/25008
2024-03-29T04:44:31ZПоняттєвий апарат у дискурсі українських церковних інтелектуалів XVII ст.: до постановки проблеми
http://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/25764
Поняттєвий апарат у дискурсі українських церковних інтелектуалів XVII ст.: до постановки проблеми
Довга, Л.
Стаття присвячена необхідності відтворення тих смислів, що надавалися в XVII-XVIII ст. уживаним і сьогодні словам/поняттям/термінам. Автор доводить, що тотожність давнього смислового наповнення окремих лексем нинішньому є ілюзорною. Тому дослідники, що працюють зі старими текстами, часто наповнюють їх невластивими смислами. В такий спосіб культура XVII-XVIII ст. невиправдано модернізується, а подеколи й викривляється.
Згідно з гіпотезою автора, аналіз того, як у XVII-XVIII ст. певні абстрактні поняття співвідносилися в мовленні українських інтелектуалів з усталеними лексемами, що лише набували термінологічного характеру, дозволить простежити формування елементів філософського мислення в ранньомодерній книжній культурі України. Адже здатність відчувати нюанси філософських чи богословських понять сигналізує про (1) певні навички «філософування»; (2) свідому рецепцію «чужих» надбань з іноконфесійних, а також іншомовних текстів; (3) розуміння тонких смислових модуляцій тексту. Отже, можна обґрунтовано припустити, що чітке розмежування смислів одних і тих самих слів залежно від рівня слововжитку (буденного чи «високого», богословсько-філософського) є тим маркером, що вказує на початок свідомого філософування.
Для прикладу розглядаються поняття «добро» і «благо», уживання яких на початку XVII ст. зазвичай є синонімічним і вказує лише на різний мовний узус (староукраїнська чи церковнослов’янська мова). Натомість наприкінці цього ж століття за «добром» поступово закріплюється опис моральних чеснот і земних приваб, а за «благом» – небесних (метафізичних) дарів і очікувань блаженства «майбутнього віку».; The article claims the necessity of reflection on those meanings which were given in the 17-18th centuries to the words/concepts/terms used nowadays. The author confirms that the identity of the old semantic content comparing to some interpretations seems illusory. Therefore, researchers working with the old texts often fill them with non-core meanings. Thus the culture of 17-18th centuries can be unjustifiably upgraded and even distorted.
According to the author’s hypothesis, the analysis devoted to the correlation of some abstract concepts with already established lexemes among the Ukrainian intellectuals who only started acquiring its terminological nature, will facilitate future investigation of philosophical elements of thinking in Early Modern Ukrainian culture. Indeed, their ability to feel the nuances of philosophical and theological notions signifies (1) certain skills of “philosophizing”; (2) conscious reception of “another” multi-confessional and foreign sources; (3) understanding the subtle semantic text modulations. Finally, we can reasonably assume that clear distinction of meanings concerning same words depending on the level of word consumption (ordinary or “high” theological-philosophical) is the marker that indicates the beginning of conscious philosophizing.
As an example, the concepts of “good” (dobro) and “boon” (blago), in the early 17th century are usually synonymous and refer solely to different language usage (respectively, ancient Ukrainian and Church Slavonic). However, by the end of the century the “good” is gradually established as the reference to moral virtues and material attractiveness, and the “boon” as the reference to heavenly (metaphysical) gifts and expectations of the bliss of “future age”.
2016-01-01T00:00:00ZК’єркеґорове поняття естетики та Александер Ґотліб Баумґартен
http://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/25761
К’єркеґорове поняття естетики та Александер Ґотліб Баумґартен
Пасічник, І.
У статті розглядається проблема відношення К’єркеґорової естетичної концепції до первісного проекту естетики Баумґартена. Я показую, що К’єркеґорова естетична концепція не була інспірована Баумґартеном. З одного боку, К’єркеґор не був знайомий із текстами Баумґартена й міг натрапити (якщо взагалі міг) лише на пізні інтерпретації Баумґартенової естетики як красивої науки чи філософії мистецтва; з іншого, концепція естетичної стадії людського існування не має нічого спільного з Баумґартеновою наукою про чуттєве пізнання. К'єркеґор розуміє естетичне як чуттєве в сенсі чуттєвої безпосередності, яка постає тут як основа для задоволення. Однак ідеться не про задоволення тілесних бажань, а про задоволення, пов'язане зі здатністю розуміти красу та мистецтво. Тож К'єркеґорова інтерпретація естетичного як чуттєвого не виходить з естетики Баумґартена, але, все ж, наче веде до неї. Це зумовлено тим, що Баумґартенів проект естетики не тільки надав поштовху всім процесам у філософії, які носили ім’я естетики, але й (хоч і знехтуваний) лишався для них непомітним далеким тлом. І з цієї перспективи естетична концепція К’єркеґора є цікавою як випадковий непрогнозований натяк на автентичну естетику Баумґартена вже у ХІХ ст.; The paper discusses the problem of relation of Kierkegaard’s aesthetic conception to the original project of aesthetics of Baumgarten. I demonstrate that Kierkegaard’s aesthetic conception wasn’t inspired by Baumgarten. On the one hand, Kierkegaard wasn’t acquainted with Baumgarten’s texts and he could meet only later interpretations of Baumgarten’s aesthetics as a beautiful science or philosophy of art, if at all; on the other, the conception of aesthetic stage of human existence has nothing to do with epistemic context of Baumgarten’s science of sensitive knowledge. Kierkegaard understands aesthetic as sensuous in the meaning of sensuous immediacy that is here a basis of pleasure, not through the satisfaction of carnal desires, but related to the ability to understand beauty and art. So Kierkegaard’s interpretation of aesthetic as sensuous doesn’t originate from Baumgarten’s aesthetics, but, in a sense, leads to it. The reason for this is that Baumgarten’s project of aesthetics not only gave a stimulus for all later philosophical processes called “aesthetics” but also was – though neglected – their invisible distant background. In this perspective, Kierkegaard’s aesthetic conception is interesting as a random unpredictable hint at Baumgarten’s authentic aesthetics already in the 19thcentury.
2016-01-01T00:00:00Z«Той самий» проти «Іншого»: постмодерністська інтерпретація й історико-філософський коментар
http://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/25758
«Той самий» проти «Іншого»: постмодерністська інтерпретація й історико-філософський коментар
Йосипенко, О.
Історико-філософський аналіз інтерпретаційних практик французьких філософів-постмодерністів автор здійснює шляхом контекстуалізації цих практик (1) в інтелектуальних дебатах і (2) соціально-інституційних умовах продукування філософського знання у Франції 1960-1970-х років. Філософські стратегії постмодерну поміщуються в контекст інтерпретаційних війн, що відбувалися між істориками філософії й новими інтерпретаторами (Фуко, Дельоз, Дерида, Ліотар), зʼясовується специфіка й нові критерії постмодерної інтерпретації, яка постає як радикалізація герменевтики на теренах семіології та, одночасно, орієнтація на літературу як нову модель філософського дискурсу. Автор виявляє головні суперечності постмодерного проекту, які не дають йому змоги перетворитися на «іншого» в боротьбі з «тим самим» у французькій філософії. Демонструючи несумісність постмодерних плюралізму сенсу й принципу довільності інтертретації з історико-філософською настановою обʼєктивності й контекстуалізації, автор обґрунтовує розрізнення між філософуванням, що звертається до філософських текстів минулого, і спеціалізованим історико-філософським дослідженням.; This article proposes the historico-philosophical analysis of interpretative practices of French postmodernist philosophers through their contextualization in intellectual debate and social-institutional conditions of production of philosophical knowledge in French in the 60-70 of the 20th century. Philosophical strategies of postmodernism are placed in the context of «interpretative wars» that took place between historians of philosophy and new interpreters (Foucault, Deleuze, Derrida, Lyotard). The article considers specificity and the new criteria of postmodern interpretation that appears as a radicalization of hermeneutics on the terrain of semiology and, simultaneously, focuses on literature as a new model of philosophical discourse. The article examines the main contradictions of postmodern project that does not allow it to become “the other” in the fight against “the same” in French philosophy. Demonstrating the incompatibility of postmodern pluralism of sense and the historical-philosophical principles of objectivity and contextualization, the author introduces the distinction between historico-philosophical studies and philisophizing that appeals to philosophical texts of the past.
2016-01-01T00:00:00ZПорно(у)топія маркіза де Сада: «Філософія в будуарі» vs «Бенкет»
http://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/25754
Порно(у)топія маркіза де Сада: «Філософія в будуарі» vs «Бенкет»
Перепелиця, О.
У статті філософську, політичну, педагогічну програму маркіза де Сада досліджено як спробу покінчити з традицією платонівсько-християнського філософування, деконструювати його зміст і форму. «Філософію в будуарі» інтерпретовано як пародію на «Бенкет» Платона, в якій Сад презентує власну матеріалістичну концепцію на противагу платонівській метафізиці. У цьому контексті доведено кілька суттєвих тез щодо історико-філософського значення доробку Сада: (1) Сад створює своєрідну альтернативу платонівського діалогу, уводячи нових концептуальних персонажів (згідно з гендерним і класовим розрізненням) і доповнюючи теорію практикою. (2) Практика дає змогу здійснити перехід від еротологічного до порнографічного дискурсу та перетворити платонівську спокусу як елемент ідеалістичної пайдеї на педагогіку матеріалістичного розбещення. (3) Порнографічний дискурс дозволяє Саду створити новий концептуальний апарат, завдяки якому апологію чуттєвої насолоди протиставлено ідеології платонічної любові. (4) Сад розробляє власну утопію/порнотопію індивідуальної насолоди, деконструюючи утопії суспільного блага платонівської «республіки» й республіканізму Просвітництва. (5) Таким чином, автор доходить висновку, що Сад намагався розробити засади для нового етапу філософування, який мав би настати після революції.; The article studies philosophical, political, educational program of Marquis de Sade as an attempt to do away with the tradition of Platonic-Christian philosophizing, deconstruct its meaning and form. “Philosophy in the Bedroom” is interpreted as a parody of “Symposium” of Plato, which presents its own Sadian materialist conception as the opposite of Plato's metaphysics. In this context, we prove some essential theses in relation to the historical and philosophical significance of the Sadian heritage: 1. Sade creates an original controversy of Plato's dialogue, introducing new Conceptual Personae according to gender and class distinction and complementing theory and practice. 2. The practice enables the transition from erotological discourse to pornographic discourse and transform Platonic idealist seduction as part of Paideia into the pedagogics of the materialistic lechery. 3. The pornographic discourse allows Sade to create a new conceptual apparatus by which an apology for sensual pleasure is opposed to the ideology of Platonic love. 4. His own utopia/pornotopia of the individual pleasure deconstructing the utopias of the public good of Plato's “Republic” and republicanism of the Enlightenment. 5. Thus Sade tried to make the foundations for a new stage of philosophizing, which would occur after the revolution.
2016-01-01T00:00:00Z