https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/25001 Mon, 06 Apr 2026 19:34:19 GMT 2026-04-06T19:34:19Z https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/25208 Роман с вечной женственностью. Эротический мистицизм Владимира Соловьева Кузнецов, В.; Кузнєцов, В.; Нерушева, Л.; Kuznetsov, V.; Nerusheva, L. Данная работа посвящена эротической философии Вл. Соловьева. Авторы анализируют общие представления Соловьева о поле, половой любви и сексуаль-ности, а также соловьевское учение о Софии. В качестве источников исполь-зуются не только философские, но и художественные произведения мыслителя. Большое внимание уделяется в статье поиску архетипических оснований теоретических конструктов Соловьева, проводятся параллели между метафи-зическими построениями философа и славянским космогоническим мифом.; Запропонована робота присвячена еротичній філософії Вол. Соловйова. Автори аналізують загальні уявлення Соловйова про стать, статеву любов і сексуальність, а також соловйовське вчення про Софію. В якості джерел використовуються не тільки філософські, але й художні твори мислителя. Велика увага приділяється пошуку архетипічних основ теоретичних конструктів Соловйова, проводяться паралелі між метафізичними конструктами філософа і слов’янським космогонічним міфом.; This work is dedicated to erotic philosophy of V. Solovyov. The authors analyze Solovyov’s general ideas about sex, sexual love and sexuality, as well as Solovyov’s sophiological doctrine. The sources of such analysis are not only philosophical but also literary works of V. Solovyov. In the article much attention is given to the search of archetypal basis of Solovyov’s theoretical constructs. The authors draw parallels between metaphysical constructs of V. Solovyov and Slavic cosmogonic myth. Sat, 01 Jan 2011 00:00:00 GMT https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/25208 2011-01-01T00:00:00Z https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/25201 Постмодерний неопатристичний містичний емпіризм Йоана Манузакіса Христокін, Г. У статті аналізується вчення про пізнання Бога у православного богослова Йоана Манузакіса, який розвиває перший варіант постмодерної православної феноменології містичного досвіду як містичних почуттів. В межах своєї концепції, спираючись на вчення французького філософа Жана-Люка Маріона, Й. Манузакіс розвиває феноменологію чуттєвого бачення Бога. Христос Євангелія є такою з’явою Бога, яка не сконструйована людською уявою чи мисленням, а є іконою − символічним явленням Бога. Спираючись на вчення Жака Дерріди, православний богослов розвиває герменевтику слухання Бога. Щоб почути оповідь Євангелія, в якому відкривається Христос, необхідно слухати текст в феномено-логічному мовчанні − відмовитися від смислів, створених свідомістю. За допомо-гою філософії М. Мерло-Понті, Й. Манузакіс створює феноменологію дотику до Бога в любові. Це стає можливим в євхаристії, яка постає благодатним єднанням людини й Бога, своєрідним есхатологічним часом. Й. Манузакіс не лише створює власну інтерпретацію містичної теології патристики, але, фактично, від отців йде до біблійного світогляду, якому невластиве метафізичне мислення. Ви-знання чуттєвого характеру містичних інтуїцій дозволяє Й. Манузакісу далі розвинути неопатристичний містичний емпіризм, створивши містичний сенсуа-лізм як постмодерне вчення.; В статье анализируется учение о познании Бога православного богослова Иоанна Манузакиса, который развивает первый вариант постмодерной православной феноменологии мистического опыта как мистических чувств. В рамках своей концепции, используя на учение французского философа Жана Люка Мариона, И. Манузакис развивает феноменологию чувственного видения Бога. Христос Евангелия выступает таким откровением Бога, которое не созданочеловеческим воображением или мышлением, а есть иконой – символическим явлением Бога. Опираясь на учение Жака Дерриды, православный богослов развивает герменевтику слушания Бога. Чтобы услышать рассказ Евангелия, в котором открывается Христос, необходимо слушать текст в феномено-логическом молчании – отказаться от смыслов, созданных сознанием. С помощью философии М. Мерло-Понти, И. Манузакис создает феноменологию прикосновения к Богу в любви. Это становится возможным в евхаристии, которая есть благодатным единством человека и Бога, своеобразной эсхатологическим временем. И. Манузакис не только создает собственную интерпретацию мистической теологии патристики, но, фактически, от отцов идет к библейскому мировоззрению, которому не свойственно метафизическое мышление. Признание чувственного характера мистических интуиций позволяет И. Манузакису дальше развивать неопатристический мистический эмпиризм, создав мистический сенсуализм как постмодерное учение.; The article analyses a doctrine of the knowledge of God by an orthodox theologian John Manuzakis. He develops the first variant of post-modernist orthodox phenomenology of mystical experience as mystical senses. Within his doctrine J. Manuzakis develops phenomenology of sensory vision of God basing on the ideas of Jean-Luc Marion. Christ of the Gospel acts as a revelation of God which is not created by a human fantasy or thinking but is an icon – a symbolic appearance of God. Relying on the doctrine of Jacques Derrida the orthodox theologian develops hermeneutics of listening to God. In order to hear the Gospel story that reveals God, one has to listen to the text in phenomenological silence and reject the meaning made by consciousness. Using a philosophy of M. Merlo-Ponti, John Manuzakis creates a phenomenology of touch to God in love. This becomes possible in the Eucharist which is a blessed unity of human and God, a kind of eschatological time. J. Manuzakis not only creates his own interpretation of mystical theology of Patristics, but in fact moves from the fathers to Biblical worldview where metaphysical thinking is not intrinsic. Recognition of the sensory nature of mystical intuitions enables J. Manuzakis to develop neo-patristic mystical empiricism, having created mystical sensationalism as a post-modernist doctrine. Sat, 01 Jan 2011 00:00:00 GMT https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/25201 2011-01-01T00:00:00Z https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/25199 Дельоз як дослідник філософії Ляйбніца: Душа у складках Бартусяк, П.; Bartusyak, P. У другій главі «Складки у душі» дельозового твору «Складка. Ляйбніц і Бароко» аналізуються концепти інфлексії, сингулярності; барокова математика по-стає певним ескізом варіацій, що знайшли себе в художньому вимірі даної епохи. Інфлексія визначається як внутрішня сингулярність, позбавлена осі координат, безякісна. Дельоз показав, що поняття барокової математики з’явилося із Ляйбніцем; він взяв за об’єкт змінні величини, які і є варіаціями. Встановлення варіації об’єктом змінило саме поняття об’єкта, він став функціональним. Заразом із об’єктом міняє свій статус і суб’єкт, наголошено, що суб’єкт, у сво-єму новому статусі, отримав місце, положення, власне місцеперебування. Також розглядається концепт включення, що постав умовою відповіді на дельозове питання: для чого щось складається? Складається, щоб бути поміщеним до іншої речі. На думку Дельоза, те, в чому відбувається включення є ні позицією, ні місцем, ані точкою зору, а тим, що перебуває у ній – суб’єктом чи душею.; The second chapter «The folds in the soul» of Deleuze’s work «Fold. Leibniz and the Baroque» examines the concepts of «inflection» and «singularity»; baroque mathematics appears to be a sketch of certain variations that found themselves in the artistic dimension of that era. Inflection is defined as an internal singularity, devoid of the axis, without quality. Deleuze showed that the notion of baroque mathematics appeared in Leibniz’s philosophy, where he took as his object variables which are actually variations. This installation of variation as an object changed the very notion of the object, it became functional. At the same time subject also changes its status, acquiring a place, position, or seat. The article also considers the concept of inclusion, which became conditional for answering Deleuze’s question: for what purpose something is folding? It is folding to be put into another thing. According to Deleuze, that in what an inclusion takes place is neither a position nor a place nor a point of view, but something which is situated inside the thing – the subject or soul.; Во второй главе «Складки в душе» произведения Делёза «Складка. Лейбниц и Барокко» анализируются концепты инфлексии, сингулярности; барочная мате-матика предстает неким эскизом вариаций, которые нашли себя в художе-ственном измерении данной эпохи. Инфлексия определяется в качестве вну-тренней сингулярности, лишенная оси координат, бескачественная. Делёз по-казал, что понятие барочной математики появилось вместе с Лейбницем, он взял за объект переменные величины, которые и есть вариациями. Установление вариации объектом изменило само понятие объекта, он стал функциональным. Заодно с объектом меняет свой статус и субъект, отмечено, что субъект, в своем новом статусе, получил место, положение, собственное местопре-бывания. Также рассматривается концепт включения, которой стал условием ответа на делёзовый вопрос: для чего что-то складывается? Складывается, чтобы быть помещенным в другую вещь. По мнению Делёза, то, в чем происходит включение является ни позицией, ни местом, ни точкой зрения, а тем, что находится в ней – субъектом или душой. Sat, 01 Jan 2011 00:00:00 GMT https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/25199 2011-01-01T00:00:00Z https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/25194 Народження аналітичної філософії Потер, М.; Potter, M. В статті дається огляд логіко-математичних проблем, з яких розпочався розвиток того, що нині відоме як «аналітична філософія». Автор доводить, що моментом народження аналітичної філософії стало винайдення Фреґе у 1879 році символьного запису для кванторів та змінних. Іншим витоком аналітичної філософії стало не стільки доведення, скільки декларування певних філософських настанов Муром і Раселом на початку ХХ століття. Загалом аналіз цих витоків допомагає з’ясувати, чим є і чим не є аналітична філософія, а також чим було зумовлене її виникнення саме на початку двадцятого століття.; The article reviews logical and mathematical problems, which were the starting point of what is now known as “analytical philosophy”. The author proves that the moment of birth of analytical philosophy was Frege’s invention of a notation for quantifiers and variables in 1879. Another source of analytical philosophy was rather declaration than proof of certain philosophical beliefs by Moore and Russell during the 1990s. Generally, an analysis of these sources serves to clarify what analytical philosophy is and what it is not, as well as why it appeared exactly at the beginning of the 20th century.; В статье предложен обзор логико-математических проблем, давших начало явлению, ныне известному как «аналитическая философия». Автор доказывает, что моментом рождения аналитической философии стало изобретение Фреге в 1879 году символов для кванторов и переменных. Другим истоком аналитической философии стало не столько доказательство, сколько декларирование некоторых философских установок Муром и Расселом в начале ХХ века. В целом, анализ этих истоков позволяет выяснить чем является и чем не является аналитическая философия, а также чем было обусловлено ее возникновение в первые годы ХХ века. Sat, 01 Jan 2011 00:00:00 GMT https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/25194 2011-01-01T00:00:00Z