Фіхтеве положення «Я є». Арґументативно-аналітичні міркування стосовно § 1 «Засади всього вчення про науку» (1794/95)

Abstract

У статті розглядається арґумент Йогана Ґотліба Фіхте, розроблений у § 1 «Засади всього вчення про науку» (1794). Реконструюючи крок за кроком вирішальний арґумент § 1 «Засади…», автор показує, як Фіхте висновує положення «Я є» з логічного положення тотожності «А є А». У такий спосіб автор стверджує, що положення «Я є», яке увиразнює те, що Фіхте називав «вчинкодією» (Tathandlung), слід розуміти як критичну відповідь на методологічну програму Карла Леонгарда Райнгольда, згідно з якою відправною точкою філософії є «факт свідомості». Ба більше, стаття унаочнює відмінність між Фіхтевим арґументом з § 1 «Засади…» та спробою першого його застосування у «Власних медитаціях про елементарну філософію» (1793/94), орієнтованою на поняття «інтелектуальне споглядання “Я”» та «факт свідомості». Тому аргумент, що веде до положення «Я є» в § 1 «Засади…», постає наслідком критичного перегляду Фіхте своєї найпершої концепції «Я».

The paper deals with Johann Gottlieb Fichte’s argument in § 1 of the «Foundations of the Science of Knowledge» (1794). Reconstructing the crucial argument of the § 1 of «Foundations…» step by step, the author shows how Fichte infers the proposition «I am» from the log-ical proposition of identity «A is A». In doing so, the author claims that proposition «I am», which expresses what Fichte calls «Tathandlung», has to be understood as a critical response to Carl Leonhard Reinhold’s methodological program which emphasizes the starting point of philosophy as a «fact of consciousness». Furthermore, the paper shows the difference between Fichte’s argument of the § 1 of «Foundations…» and his first attempt of its application in the «Private Meditations on Elementary Philosophy» (1793/94) which deals with the concept of an intellectual intuition of the «I» and which in turn can be understood as referring to a fact of consciousness. Therefore, Fichte’s argument leading to the proposition «I am» in the § 1 of «Foundations…», is the result of a self-critical revision of his very first conception of the «I».

В статье рассмотрен аргумент Иоганна Готлиба Фихте, разработанный в § 1 «Основы общего наукоучения» (1794). Последовательно реконструируя упомянутый аргумент, автор показывает то, как Фихте выводит положение «Я есмь» из положения о логическом тождестве «А есть А». В результате автор приходит к выводу, что положение «Я есмь», которое очерчивает то, что Фихте называл «дело-действие» (Tathandlung), следует понимать как критический ответ на методологическую программу Карла Леонгарда Рейнгольда, согласно которой исход-ным пунктом философии является «факт сознания». Более того, автор статьи наглядно представляет различие между аргументом из § 1 «Основы…» и первой попыткой Фихте применить его в «Собственных размышлениях об элементарной философии» (1793/94), попыткой, ориентированной на понятия «интеллектуальное созерцание “Я”» и «факт сознания». В результате аргумент, приводящий к положению «Я есмь» в § 1 «Основы…», оказывается следствием совершенного Фихте критического пересмотра своей первой концепции «Я».