Мартин Гайдеґер читає Фіхте
Анотації
У лекціях про Фіхте, Геґеля та Шелінґа, що вперше мали місце у літньому семестрі 1929 року, Гайдеґерові відкрився новий світ. Так Гайдеґер написав у листі Карлові Ясперсу в червні 1929 року. Стаття показує, як Гайдеґер читав Фіхте. Під час лекцій про Фіхте, Геґеля та Шелінґа Гайдеґер усвідомив оригінальність Фіхтевої філософії в стосунку до своєї власної теорії в Бутті та часі. Гайдеґер намагався оцінити як слід Фіхтеві міркування саме з метою підкреслення та акцентування обґрунтованості своїх власних тверджень. Це можна побачити на прикладі Гайдеґерової інтерпретації Фіхтевого обґрунтування раннього вчення про науку. За Гайдеґером, третя засада з її поняттям обмеження має бути найголовнішою засадою. По-друге, Гайдеґер відкидав технічні аспекти дедукції та системний характер Фіхтевого вчення про науку. Інтерпретуючи зміст Фіхтевого поняття вчинкодії (Tathandlung) й теорії виображення, Гайдеґер вбачає перспективу, точкою сходження якої є концепція, викладена в Бутті та часі. A new world opened up before Heidegger when he lectured on Fichte, Hegel and Schelling for the first time in the summer term of 1929. This is what Heidegger wrote to Karl Jaspers in June, 1929. The paper shows how Heidegger interpreted Fichte. In lecturing on Fichte, Heidegger became aware of the original quality of Fichte’s philosophy in relation to his own theory in Being and Time. Heidegger tried to give Fichte’s view its due precisely with the aim of emphasizing and underlining the justness of his own claims. This can be seen in the way Heidegger interpreted the foundation of Fichte’s early Wissenschaftslehre. Following Heidegger, the third basic principle with its concept of limitation has to be the very fundamental principle. Secondly, Heidegger rejected technical aspects of deduction and systematic character of Fichte’s Wissenschaftslehre. Interpreting the content of Fichte’s concept of «Tathandlung» and his theory of imagination Heidegger sees a perspective that he develops in Being and Time. В Лекциях о Фихте, Гегеле и Шеллинге, впервые прочитанных в летнем семестре 1929 года, Хайдеггеру открылся новый мир. Это собственные Хайдеггеровы слова из письма Карлу Ясперсу (июнь 1929). В статье показано, как именно Хайдеггер читал Фихте. Излагая указанный лекционный курс, Хайдеггер осознал оригинальность философии Фихте по отношению к своей собственной теории, фигурирующей в Бытии и времени. Хайдеггер пытался как следует оценить рассуждения Фихте, стремясь подчеркнуть обоснованность собственных утверждений. Это прослеживается на примере Хайдеггеровой интерпретации того, как Фихте обосновывал раннее наукоучение. По Хайдеггеру, третье основоположение с его понятием ограничения следует считать главным. Во-вторых, Хайдеггер отрицал технические аспекты дедукции и системный характер Фихтевых понятия дела-действия (Tathandlung) и теории воображения. Хайдеггер видит перспективу, точка схождения которой – концепция Бытия и времени.
URI:
http://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/24765