Феноменологические мотивы в «Картезианских размышлениях» Мераба Мамардашвили

Abstract

В своих лекциях о Декарте, прочитанных в 1981 году, Мераб Мамардашвили предпринимает попытку феноменологизации философии Декарта, находя в декартовом методе протоэлементы феноменологической редукции Гуссерля. Однако Гуссерлево отождествление картезианского cogito и феноменологического понятия трансцендентальной субъективности является, по-видимому, искусственным приемом, поскольку картезианские элементы присутствуют в феноменологии лишь в модифицированном виде. Мамардашвили же феноменологизирует Декарта вплоть до отрицания субстанциальности мышления в его учении и заимствования элементов хайдеггеровской интерпретации тождества мышления и бытия в акте cogito. Для самого Мамардашвили переосмысление Декарта давало возможность неявного утверждения феноменологического подхода в условиях идеологической несвободы.

В своїх лекціях про Декарта, прочитаних 1981 року, Мераб Мамардашвілі здійснює спробу феноменологізації філософії Декарта, знаходячи в Декартовому методі протоелементи феноменологічної редукції Гусерля. Однак Гусерлеве ототожнення картезіанського cogito і феноменологічного поняття трансцендентальної суб’єктивності, є, мабуть, штучним прийомом, позаяк картезіанські елементи присутні у феноменології лише у модифікованому вигляді. Мамардашвілі ж феноменологізує Декарта аж до заперечення субстанціальності мислення в його вченні і запозичення елементів гайдеґерівської інтерпретації тотожності мислення і буття в актові cogito. Для самого Мамардашвілі переосмислення Декарта давало можливість неявного утвердження феноменологічного підходу за умов ідеологічної несвободи.

Merab Mamardashvili in his lectures on Descartes, read in 1981, attempts fenomenologizating philosophy of Descartes, finding in the Cartesian method proto-elements of the Husserl's phenomenological reduction. Husserl`s identification of the Cartesian cogito and the phenomenological concept of transcendental subjectivity is, apparently, artificial as the Cartesian elements are present in the phenomenology only in a modified form. Mamardashvili phenomenologiзирует Descartes until the denial of substantiality of thinking in his teaching and borrowing elements of Heidegger's interpretation of the identity of thinking and being in the act of cogito. For the Mamardashvili Descartes made it possible to rethink the implicit approval of the phenomenological approach in terms of ideological captivity.