Фома Аквинский и Декарт: Идея как объект познания
Abstract
Декарт дает слишком общее определение идеи, что приводит многих исследователей к выводу о вторичности проблематики идей в его учении. Однако проведенный автором статьи анализ показывает, что Декарт отвергает взгляд на идею как действие интеллекта, которого придерживался Ф. Суарес, и фактически присоединяется к точке зрения Дунса Скота, который рассматривал идею как объект, который представляется нам через действие нашего ума. Он попытался очистить понятие идеи от онтологических предпосылок и выдвинул ряд требований, соблюдение которых позволило бы рассматривать идею как объект достоверного познания. Именно такая постановка вопроса оказала наиболее прогрессивное влияние на развитие философии после Декарта. Декарт подає занадто загальне визначення ідеї, через що багато хто з дослідників робили висновок про вторинність проблематики ідей в його вченні. Однак здійснений автором статті аналіз показує, що Декарт відкидає погляд на ідею як дію інтелекту, властивий Ф. Суаресові, і приєднується до поглядів Дунса Скота, який розглядав ідею як об’єкт, що уявляється нам дією нашого уму. Він спробував очистити поняття ідеї від онтологічних передумов і висунув низку вимог, дотримання яких дозволило б розглядати ідею як об’єкт вірогідного пізнання. Саме таке формулювання питання найпроґресивнішим чином вплинуло на розвиток філософії після Декарта. Descartes’ definition of idea is too general, therefore many researchers are of the opinion that ideas’ problematique is secondary in the Cartesianism. But the author prove what Descartes (in contrast to F. Suarez) denies the conception of idea as intellect’s action. Descartes accepts Duns Scott’s conception of idea as the representation generated by action of the human mind. Following that an idea is freed of ontological premises and appears as an object of the trustworthy cognition. That wording had the most important influence on the postcartesian philosophy.
URI:
http://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/24876