Просвещение и онтология. Просвещения автохтонные: Европа

Abstract

Дана стаття відкриває цикл статей, присвячений онтологічним аспектам феномена Просвітництва. Останнє розглядається як внутрішньоцивілізаційний механізм, призначений для маніпулювання буттям (усталення в бутті / позбавлення або послаблення буття). Порівнюючи автохтонні й запозичені Просвітництва, автор намагається простежити деякі закономірності взаємодії онтологізувальних механізмів просвітницького типу з аналогічними механізмами інших типів. В першій статті аналізуються ідеї власного європейського Просвітництва від Античності до Постмодерну.

This article opens a cycle of articles devoted to the ontological aspects of the phenomenon of Enlightenment. The Enlightenment is treated as an internal mechanism of civilization designed to manipulate being (establishment in being – deprivation or attenuation of being). Comparing autochthonous and borrowed Enlightenments, the author tries to trace some patterns of interactions of ontologizing mechanisms of the enlightenmental type and to compare them with the similar mechanisms of different types. In the first article the author analyses the ideas of autochthonous European Enlightenment from Antiquity to Post-Modern.

Эта статья открывает цикл статей, посвященных онтологическим аспектам феномена Просвещения. Просвещение рассматривается как внутренний механизм цивилизации, предназначенный для манипулирования существом (установление в бытии - лишение или ослабление бытия). Сравнивая автохтонные и заимствованные просветления, автор пытается проследить некоторые закономерности взаимодействия онтологизирующих механизмов просветительного типа и сравнить их с аналогичными механизмами разных типов. В первой статье автор анализирует идеи автохтонного европейского просвещения от античности до постмодерна.