Спроба подолання суб'єкт-об'єктного підходу в філософії та естетиці Михайла Бахтіна

Abstract

У статті здійснено аналіз філософії вчинку Михайла Бахтіна як подолання суб’єкт-об’єктного підходу, властивого трансцендентальній традиції філософії. Поняття вчинку аналізується як вихід за рамки протиставлення свідомості й буття в трансцендентальній філософії аж до Гуссерля. Проводиться паралель з філософією буття Гайдеґера. Однак Бахтін не зовсім звільняється від впливу трансцендентальної філософії. Його поняття вчинку має низку спільних рис з cogito Декарта. Не до кінця подолана залежність від трансценденталізму в силу некритичного покладання на феноменологічний метод приводить до того, що бахтінська філософія та естетика почасти суперечить претензіям на до теоретичний характер, оскільки основні положення філософії вчинку й естетики вже є навантаженими історичним культурними змістом. Разом із тим можна говорити про перехідний характер філософії й естетики раннього Бахтіна.

The article proposes the analysis of Mikhail Bakhtin’s philosophy of act as the surmounting of the subject-object approach specific for the transcendental tradition of philosophy. The notion of act is analyzed as the way out of the frame of the opposition of consciousness and being in transcendental philosophy up to Husserl. The parallel with the Heidegger’s philosophy is indicated. Nevertheless Bakhtin retains dependence from transcendental philosophy. His notion of act has some common features with Descartes’ cogito. The residing dependence from transcendental approach is determined by the uncritical reliance on phenomenological method. This results in Bakhtin’s philosophy and aesthetics partial contradiction to its own claims on its pretheoretical character since the main provisions of the philosophy of act are already loaded with historical cultural predispositions. At the same time it is possible to speak of the transitional character of Bakhtin’s early philosophy and aesthetics.