Показати скорочену інформацію

dc.contributor.authorСтратій, Я.uk
dc.contributor.authorStratii, Y.en
dc.date.accessioned2019-06-13T10:40:58Z
dc.date.available2019-06-13T10:40:58Z
dc.date.issued2018
dc.identifier.citationСтратій Я. Порівняльний аналіз вчень Теофана Прокоповича й Ґеорґія Кониського про душу [Текст] / Я. Стратій // Sententiae. – 2018. – № 2. – С. 20-48.uk
dc.identifier.issn2075-6461
dc.identifier.issn2308-8915
dc.identifier.urihttp://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/25732
dc.description.abstractУ статті порівнюються деякі розділи двох філософських курсів професора Києво-Могилянської академії Ґеорґія Кониського, прочитаних ним 1747/1749 і 1749/1751 рр. Ці розділи присвячені розгляду проблеми душі. Оскільки при читанні першого з цих курсів лектор користувався текстом філософського курсу Теофана Прокоповича, то в статті фактично представлено як порівняльний аналіз концепцій душі зазначених авторів, так і еволюція підходів Кониського до розв’язання цього питання. Спільні риси в концепціях душі Прокоповича й Кониського показано на прикладі інтерпретації ними Аристотелевого визначення душі, схоластичного розуміння організації людини як цілісного духовно-тілесного утворення, проблеми єдності й множинності форм. З’ясовано, що бачення Прокоповичем і Кониським трирівневої структури єдиної людської душі суголосне позиції Ф. Суареса й Р. де Арріаґи. Відмінності вчень Прокоповича й Кониського про душу виявляються в їхній інтерпретацій чуттєвого й інтелектуального пізнання. Прокопович дотримується схоластичного вчення про species. Кониський у своєму другому курсі лекцій відходить від цього вчення й обстоює погляд, згідно з яким утворені фантазією уявні образи, які він називає impressiones, є не сущостями (entitates), що їх надвилають об’єкти, а модифікаціями тваринних духів, спричинених безпосереднім чи опосередкованим впливом об’єктів на органи чуття людини чи будь-якої живої істоти. В інтерпретації інтелектуальної здатності Прокопович постає прихильником схоластичного поділу інтелекту на активний і пасивний або можливісний. Кониський відходить від цього усталеного в схоластиці поділу, залишаючи здійснення інтелектуальної діяльності в її повному обсязі прерогативою можливісного інтелекту. Причиною такої зміни в інтерпретації Кониським чуттєвої й інтелектуальної здатності був вплив філософії Нового часу, зокрема картезіанства.uk
dc.description.abstractThe article compares selected chapters devoted the problems of mind (anima) from two philosophical courses by Georgii Konyskyi, taught at Kyiv-Mohyla Academy in 1747-1749 and 1749-1751 academic years. As Konyskyi taught his first course using verbatim Teofan Prokopovych’s philosophical course of 1706-08 academic years, the article compares the doctrines on mind by these two Mohylian authors. It also shows the evolution of Konyskyi’s views. There are common elements between the philosophy of mind of Prokopovych and Konyskyi: their interpretations of Aristotle’s definition of the soul; the scholastic concept of the man as an integral mind-body entity; the problem of the unity and multiplicity of forms. It is shown that Prokopovych and Konsyskyi understood the three-level structure of a human soul in the same way as Francisco Suarez and Rodrigo de Arriaga. However, there are some differences between these two Mohylian professors. They interpreted differently sensitive and intellectual cognition. Prokopovych upholds the scholastic doctrine of species. Konyskyi, in his second course, abandons this doctrine and defends the doctrine of impressiones. They are developed by the phantasmata – not received from objects. The impressions are modifications of animal spirits by direct or indirect impact of objects on senses of a human being or any other animated being. In the doctrine on intellectual powers, Prokopovych upholds the scholastic distinction between active and passive intellect. Konyskyirejects this common for scholastic tradition distinction and considers that passive intellect can do full-scale intellectual activity. The influence of Early Modern philosophy, especially Cartesianism, was the reason why Konyskyi changed his position.en
dc.language.isouk_UAuk_UA
dc.publisherВНТУuk
dc.relation.ispartofSententiae. № 2 : 20-48.en
dc.relation.urihttps://sententiae.vntu.edu.ua/index.php/sententiae/article/view/408
dc.subjectдруга схоластикаuk
dc.subjectактивний інтелектuk
dc.subjectможливісний інтелектuk
dc.subjectФрансиско Суаресuk
dc.subjectРодриго де Арріаґаuk
dc.subjectіндивідуальне сущеuk
dc.subjectчуттяuk
dc.subjectsecond scholasticismen
dc.subjectFrancisco Suárezen
dc.subjectRodrigo de Arriagaen
dc.subjectindividual entityen
dc.subjectactive intellecten
dc.subjectpassive intellecten
dc.subjectsenseen
dc.titleПорівняльний аналіз вчень Теофана Прокоповича й Ґеорґія Кониського про душуuk
dc.title.alternativeСomparative Analysis of Theophan Prokopovych’s and Georgii Konyskyi’s Philosophy of Minden
dc.typeArticle
dc.relation.referencesВальверде, К. (10.03.2011). Философская антропология. Отримано 15 грудня 2015 з http://www.xpa-spb.ru/libr/__KATOL/Valverde-Filosofskaya-antropologiya.htmluk
dc.relation.referencesВдовина, Г. В. (2009). Язык неочевидного. Учение о знаках в схоластике XVII века. Москва: Институт философии, теологии и истории св. Фомы.uk
dc.relation.referencesГізель, I. (2011). Opus totius philosophiae. Hoc opus est traditum in Collegio Mohilaeano Kiioviensi annis 1646 et 1647 (fragmenta). In I. Гізель, Вибрані твори в 3-х томах (Т. 2). (Л. Довга, M. Симчич, & Я. Стратій). Київ, & Львів: Свічадо.uk
dc.relation.referencesСимчич, М. (2009). Philosophia rationalis у Києво-Могилянській академії. Компаративний аналіз могилянських курсів логіки кінця XVII – першої половини XVIIІ ст. Вінниця: О. Власюк.uk
dc.relation.referencesAguilera, J. de. (1722). Cursus philosophicus. Tomus tertius, continens tractatus de generatione et anima. Mantuae Carpetanorum: ex Typog. Nicolai Rodriguez Franco.en
dc.relation.referencesArriaga, R. de. (1639). Curus philosophicus. Parisii: Apud Iacobum Quesnel.en
dc.relation.referencesCastellote Cubells, S. (1982). Die Anthropologie des Suarez. Beiträge zur spanischen Anthropologie des XVI. und XVII. Jahrhunderts. Freiburg, & München: Karl Alber.en
dc.relation.referencesGadamer, H.-G. (1965). Wahrheit und Methode. Grundzüge einer philosophischen Hermeneutik. Tübingen: Mohr.en
dc.identifier.doihttps://doi.org/10.22240/sent37.02.020


Файли в цьому документі

Thumbnail

Даний документ включений в наступну(і) колекцію(ї)

Показати скорочену інформацію