Концепція інтелектуального пізнання у філософських курсах Києво-Могилянської академії (схоластичний контекст)

Abstract

Стаття присвячена аналізові києво-могилянських (ХVІІ-ХVІІІ ст.) концепцій інтелектуального пізнання в контексті європейської схоластичної традиції. Для цього аналізу використано «Traktat o duszy» Касіяна Саковича (Краків, 1625), а також рукописні філософські курси Інокентія Ґізеля (1645–1647) і Теофана Прокоповича (1706–1708) та Ґеорґія Кониського (1749–1751).З’ясовано, що Сакович, Ґізель і Прокопович дотримувалися характерного для схоластики поділу інтелектуальної здатності на активний і пасивний або можливісний інтелект, хоча Прокопович уже висловлював сумнів у доцільності такого поділу, а Кониський його взагалі заперечував. Автор стверджує, що причиною зміни в інтерпретації інтелектуальної здатності у Прокоповича й Кониського був вплив на цих авторів філософії Нового часу, насамперед картезіанства. Загалом погляди могилянських авторів на проблему інтелектуального пізнання відзначалися певною еклектичністю й поєднували в собі елементи різних схоластичних шкіл. Так, у визнанні творчої сили можливісного інтелекту й формальної дистинкції між двома видами інтелектуальної здатності вони солідаризувалися з Франсиско Суаресом і представниками скотистичної течії схоластики, а у своїй інтерпретації verbum mentis (зокрема, це стосується Інокентія Ґізеля) схилялися до томістичного розуміння цієї проблеми. Водночас професори Києво-Могилянської академії, як і філософи-схоласти загалом, визнавали необхідний зв’язок між різного рівня пізнавальними здатностями. Це свідчить про їхнє розуміння приналежності будь-якої пізнавальної дії людині як цілісній субстанціальній системі. Автор доводить, що києво-могилянські концепції інтелектуального пізнання поділяють низку суто модерних тез і водночас орієнтуються на погляди, від яких відійшла європейська філософія Нового часу.

The article deals with the analysis of Kyiv-Mohyla (the 17th-18th centuries) conceptions of intellectual cognition in the context of the European scholastic tradition. There were analysed Traktat o duszy [The Treatise on Mind] by Kasian Sakovych (Cracow, 1625), and handwritten philosophical courses by Inokentiy Gizel (1645-47), Theophan Prokopvych (1706-08) and Georgiy Konyskyi (1749-51). The article shows that Sakovych, Gizel and Prokopovych supported a typical scholastic division of intellectual powers into the active and passive (or possible) intellect, although Prokopovych expressed doubts about the necessity of this division. Unlike them, Konysky in 1749-51 totally denied the division of the intellect. The article argues that Prokopovych’s and Konyskyi’s change in the interpretation of intellectual powers was influenced by modern philosophy, mainly by Cartesianism. In general, the views of Mohylian authors on the problem of intellectual cognition are marked by some eclecticism, combining elements of different scholastic schools. They followed Francisco Suarez and Scotists defining creative power of the possible intellect and the formal difference between two kinds of intellectual powers. However, they, especially Inokenitiy Gizel, went by Thomistic interpretation of verbum mentis. At the same time, the professors of Kyiv-Mohyla Academy, like other scholastic philosophers, recognised the necessary connection between cognitive powers of different levels. In their view, cognitive powers belong to the human being as a complex substantial system. The article proves that Kyiv-Mohyla concepts of intellectual cognition express a range of clearly modern ideas; nevertheless, they are also oriented to the ideas that modern philosophy denied.