Авіценна й авіценізм у мусульманській філософській думці на українських землях: посткласичний період (XVII – XVIII ст.)
Abstract
Стаття присвячена розвитку авіценізму на українських землях, а саме в творчості мусульманських мислителів, які походили з Півдня України в період раннього модерну. Враховуючи важливість спадщини Ібн Сіни (Авіценни) для мусульманської філософської й терологічної думки, виникає питання про ті галузі знання, які стали спільними для обох підходів. Оскільки саме такою була онтологія Ібн Сіни, зокрема ідея відповідної градації буття («необхідне – можливе – неможливе»), а також осмислення самого існування як предикату, як теологічна, так і філософська традиція розвивалася саме в тому руслі, який був заданий ранніми коментаторами Ібн Сіни. Проведено дослідження спадщини трьох мусульманських мислителів, що походили з України (Абу ль-Бака’ аль-Кафауві, Мухаммад аль-Кафауві, Мухаммад аль-Аккірмані), простежено рецепцію не лише «теологічного авіценізму», а й безпосередньо праць ібн Сіни. Якщо в початковий період (і це характерно для спадщини Абу ль-Бака’ аль-Кафауві) авіценізм розглядався більш описово, то мислетелі XVIII століття (Мухаммад аль-Кафауві) уже докладали значних зусиль для вирішення відповідних проблем, які залишав по собі «класичний авіценізм» (проблема божественного знання нескінченості та ін.). На основі відповідних рукописів, частина з яких уперше вводиться в науковий обіг, обґрунтовується ідея про те, що осмислення авіценізму вихідцями з «ісламської частини» України загалом було включено у близькосхідний філософський процес тих часів, хоча існували й свої особливі риси. The article is dedicated to the development of Avicennism in the Ukrainian lands, first of all, in the works of Muslim thinkers who came from the South of Ukraine during the early Modern Era. Giving the importance of the legacy of Ibn Sina (Avicenna) for the Muslim philosophical and theological thought, the question arises of those areas of knowledge that have become common to both approaches. Since ontology of Ibn Sina is meant, in particular the idea of a corresponding gradation of being ("necessary – possible – Impossible"), as well as understanding the very existence as a predicate, both theological and philosophical tradition developed in the direction that was prescribed by the early avicennian commentators. On the basis of the study of the heritage of the Muslim scholars coming from Ukraine (Abu al-Baqa’ al-Kafawi, Muhammad al-Kafawi, Muhammad al-Aqkirmani), the reception of not only "theological avicennicism", but also the works of ibn Sina was adressed. If the initial period (and this is characteristic of the Abu al-Baqa al-Kafawi’s works), Avicennism was considered more descriptively, while the thinkers of the 18th century (Muhammad al-Kafawi and Muhammad al-Aqkirmani) have already made significant efforts to address the corresponding problems that left in “classic Avicennicism" (problem of divine knowledge of infinity, etc.). Based on the relevant manuscripts, some of which are first introduced into scientific circulation, the study makes the following conclusion: the understanding of Avicenism coming from the "Muslim part" of Ukraine as a whole was generall related to the developments in the the Middle Eastern philosophical process of those times. Nevertheless, some local features of the tradition were traced as well.
URI:
http://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/30548