«Більше ніж інтерв’ю». Огляд тематичного блоку «Усна історія філософії» часопису «Філософська думка»

Abstract

У статті здійснено аналіз проблем концептуалізації усної історії філософії як жанру та історико-філософської дисципліни. Потреба такої концептуалізації виникла через поширення практики інтерв’ю у жанрі усної історії філософії, що своєю чергою стало предметом обговорення тематичного блоку «Усна історія філософії» часопису «Філософська думка». На основі аналізу цього тематичного блоку автор демонструє, що «діалогічний» характер інтерв’ю визначає як надмірні сподівання, які покладаються на усну історію філософії, так і межі її можливостей як історико-філософського підходу. Він також пропонує розмежувати розуміння інтерв’ю як жанру усного філософування (діалог) і відповідного літературного жанру, традиційного для філософії, та інтерв’ю як інструмента історико-філософського до-слідження; в останньому випадку належить визначити, хто повинен відігравати роль істо-рика – автора історичного наративу, респондент чи інтерв’юєр. Залежно від відповіді на останнє запитання, автор виділяє три можливі перспективи розвитку усної історії філософії: інтерв’ю як самодостатнє історико-філософське дослідження, інтерв’ю як самодостатнє джерело історико-філософського дослідження та інтерв’ю як одне з джерел історико-філософського дослідження. Кожна з них відкриває свої можливості для історика філософії та виконує функцію залучення студентів та аспірантів, які часто виступають в ролі інтерв’юєрів, до дослідницької роботи.

The article analyses how the oral history of philosophy can be conceptualized as a genre and a discipline of the history of philosophy. The need for this kind of conceptualization arose due to recent spreading of interviews in the genre of the oral history of philosophy, which in turn became a subject for the special issue The Oral History of Philosophy in Filosofska Dumka. Ana-lysing this issue, the author proves that the “dialoguing” nature of the interview builds inflated expectations about the oral history as well as its boundaries as an approach in a historical-philo-sophical study. He also suggests distinguishing the interview as a genre of oral philosophy – dialogue, which is a traditional philosophical literary form, from a tool in historical-philosophi-cal study. In the latter case, it is important to determine who will play a role of a historian: an author of historical narration, an interviewee or an interviewer. Depending on the answer to the previous question, the author distinguishes three possible perspectives of the oral history of phi-losophy development: an interview as a self-sufficient study in the history of philosophy, an interview as a self-sufficient source for historical-philosophical research and an interview as one of sources for historical-philosophical research. Each of them has its opportunities for a historian of philosophy and plays its role in recruiting students and doctoral students (who often are in-volved as interviewers) to research work.