Квазі-трансцендентальна універсальність у філософському дискурсі Жака Дериди

Abstract

Статтю присвячено історико-філософському дослідженню засад універсалізму особливого типу. Цей універсалізм, властивий трансцендентальному мисленню, був радикалізований у квазі-трансцендентальному дискурсі Жака Дериди. При цьому встановлено, що експліцитна критика універсалізму, притаманна деконструкційній філософії, спрямована на «логоцентристську» парадигму універсальності, що підважується (квазі)трансцендентальною філософією. Виявлено конститутивну функцію відмінності й іншості у становленні трансцендентальної й особливо квазі-трансцендентальної універсальності. Показано, що у (квазі)трансцендентальному дискурсі синґулярність виявляється залученою до царини універсального. Натомість «догматичний» універсалізм виносив синґулярність і/або партикулярність за свої межі, відтак підважуючи спроможність власних претензій. Простежуючи трансценденталістську тенденцію до врівноваження статусу і значущості універсального і партикулярного (синґулярного), авторка доходить висновку, що відношення між ними уможливлює конституювання свого роду гіпер-універсальності. Визначено універсалістські імплікації деридианського поняття «квазі-трансцендентальне». Встановлено, що одним із засадничих чинників конституювання універсалізму квазі-трансцендентального типу є деконструкція бінарного мислення, здійснювана насамперед за допомогою принципів differance, нерозв’язності (апорії) і сліду. При цьому нерозв’язність імплікує універсальність, оприявнюючи перекривання і взаємне зумовлювання на позір альтернативних елементів. Натомість слід зумовлює перевершення логоцентристських альтернатив «первинне-вторинне» і «присутність-відсутність».The article is devoted to historico-philosophical investigation of the grounds of universalism of special type. This universalism, inherent in transcendental thinking, was radicalized in quasi-transcendental discourse of Jacques Derrida. It is established that explicit critique of universalism in deconstructive philosophy is aimed at “logo-centric” paradigm of universality which is questioned by (quasi)transcendental philosophy. Constitutive function of difference and otherness in establishment of transcendental and especially quasi-transcendental universality was brought to light. It was shown that in (quasi)transcendental discourse singularity is involved into the sphere of universal, whereas “dogmatic” universalism brought singularity and/or particularity outside, thus questioning its own claims. Tracing transcendentalist tendency to balance status and significance of universal and particular (singular), the author concludes that relation between them makes possible constituting hyper-universality of special type. Universal implications of the Derrida’s notion “quasi-transcendental” are defined. It was determined that one of the main factors constituting universalism of quasi-transcendental type is the deconstruction of binary thinking, accomplished first of all with the help of principles: differance, insolvability (aporia) and trace. Among them insolvability implies universality revealing the overlap and mutual conditioning of alternative (at a glance) elements. Instead, the trace conditions superiority of logo-centric alternatives “primary-secondary” and “presence-absence”.