Використання надбань релігійної етики у вихованні духовно-моральної особистості

Abstract

У статті розглядається проблема духовності та унікальності людини крізь призму релігійної етики. Проаналізовано можливості використання її надбань у моральному вихованні особистості. Виховання сьогодні вимагає кардинальних змін у напрямку орієнтації не на минуле, а на майбутнє людської цивілізації, яка стрімко змінює парадигму свого розвитку. Інтеграційні й гуманістичні процеси в соціумі, глобалізація спонукають сучасну освіту звернутися до розгляду нової педагогічної моделі – полікультурного виховання, покликаного забезпечити гармонізацію відносин між представниками різних конфесій, етносів і етнічних груп, прошарків, субкультур у сучасному суспільстві. І базуватися вона має на духовно-моральних цінностях, толерантних засадах релігійної етики. Наші зусилля були спрямовані не на поширення релігійного світогляду, а на культивування потреби в повазі особистої гідності кожного, підтримці слабшого, малого й старого (на що вказують християнські заповіді), виховання толерантності, миролюбності, милосердя. Школа має підготувати молоду людину до діалогу культур, світоглядів, поліфонії мислення, навчити розрізняти цінне й шкідливе, брати для себе корисне з різних світоглядних концепцій. Аналіз релігійної моралі в руслі виховання ціннісного ставлення до людини дозволив визначити, що теоцентризм (культ Бога), як правило асоціюється з ідеєю про недосконалість людини. Антропоцентризм (культ Людини) включає в себе тему верховної істоти. А звеличення Бога набирає власне антропоцентричних форм. Природоцентризм і пов`язаний з ним принцип натуралізму визнає людину частинкою Всесвіту й водночас віддає належне своєрідності мислячої матерії, чим певною мірою вказує на її унікальність, визнає неперехідну цінність духовного єства. Людина створена за подобою Бога, тому має бути наділена кращими рисами, а релігія покликана виконувати місію хранительки цінностей (духовних абсолютів і святинь). Діалог між богословською й світською науковою думкою є актуальною проблемою наших днів. І коли ми переймаємося майбутнім цивілізації, то у вихованні молоді ми повинні використовувати раціональні зерна християнської моралі, одухотвореної міркуваннями й турботою про те, щоб особистість була людяною і доброю.

The article deals with the problem of spirituality and uniqueness of a person in terms of religious ethics. The possibilities of its achievements` usage in the process of a personality`s moral education are analyzed by the authors. Education now requires changes oriented not to the past but to the future of human civilization, which is rapidly changing the paradigm of its development. Globalization, integration and other humanistic processes in the society encourage modern education to consider a new educational model – multicultural education, designed to ensure well balanced relations between people of different faiths, ethnic groups, social classes, subcultures in the modern society. The multicultural education must be based on the spiritual and moral values, the principles of tolerant religious ethics. The efforts are to be directed not to thepromotion of the religious principles and laws, but to the cultivating the need for respect the personal dignity of each person, support the weak, small and old (as it is suggested by the Christian precepts), tolerance, peace, mercy. The school is to prepare young people for cultural and ideological dialogue, the polyphony of thinking; teach to differentiate between what is valuable and harmful; absorb only useful things different philosophical concepts.