Theoretical and methodological principles of assessing the efficiency of the use of agricultural lands

Abstract

The paper substantiates the theoretical and methodological principles of evaluating the efficiency of agricultural land use. The purpose of regulating land use and agricultural production is substantiated, the essence of which is to ensure national food security and preserve and improve agroecosystems as the most important component of the natural and economic potential of the country as a whole. In the context of the specified goal, the principles of effective use of agricultural land resources are defined. It was established that the effectiveness of the agricultural land management system at the micro level reflects a number of indicators and criteria, which are divided into economic, ecological and social. It is substantiated that the principle of rational use and protection of land resources now acquires special importance from the standpoint of maximizing the final results of economic activity of land users. It has been established that the promising areas of agricultural land use include: the development of an adaptive landscape system of agriculture that meets the needs of society, the requirements of agricultural crops, natural conditions, the level of production and the requirements of minimal risk of contamination of products and the environment; the use of resource-saving technologies based on cost reduction through minimal tillage, the use of a new generation of agricultural machines and aggregates; carrying out an inventory of agricultural lands; increasing the professionalism of workers involved in the production of agricultural products; creation of conditions for preservation and effective use of especially valuable productive agricultural lands, establishment of their boundaries; implementation of measures to restore and preserve the reclamation complex in the regions.

У роботі обґрунтовано теоретико-методологічні засади оцінки ефективності використання земель сільськогосподарського призначення. Обґрунтовано мету регулювання землекористування та сільськогосподарського виробництва, сутність якої полягає у забезпеченні національної продовольчої безпеки та збереження та покращення агроекосистем як найважливіша складова природно-економічного потенціалу країни в цілому. В контексті зазначеної мети визначено принципи ефективного використання земельних ресурсів сільськогосподарського призначення. Встановлено, що ефективність системи управління сільськогосподарськими угіддями на мікрорівні відображає низка показників і критеріїв, які поділяються на економічні, екологічні та соціальні. Обґрунтовано, що принцип раціонального використання та охорони земельних ресурсів нині набуває особливого значення і з позиції максимізації кінцевих результатів господарської діяльності землекористувачів. Встановлено, що до перспективних напрямів використання сільськогосподарських угідь можна віднести: розробку адаптивно-ландшафтної системи землеробства, що відповідає потребам суспільства, вимогам сільськогосподарських культур, природним умовам, рівню ведення виробництва та вимогам мінімального ризику забруднення продукції та навколишнього середовища; використання ресурсозберігаючих технологій, заснованих на скороченні витрат шляхом проведення мінімальної обробки ґрунту, застосування нового покоління сільськогосподарських машин та агрегатів; проведення інвентаризації сільськогосподарських земель; підвищення професіоналізму працівників, залучених до виробництва аграрної продукції; створення умов для збереження та ефективного використання особливо цінних продуктивних сільськогосподарських угідь, встановлення їх кордонів; реалізація заходів щодо відновлення та збереження меліоративного комплексу в регіонах.