Філософія України ХХ століття: критика однієї моделі історизації

Abstract

Метою статті є критичний розгляд моделі історизації української філософії другої половини ХХ століття, запропонованої Василем Лісовим у статті «Українська філософська думка 60–80-х років ХХ сторіччя». Запропонована автором критика полягає у таких пунктах: (1) формулювання предмета дослідження у статті Лісового концептуально і емпірично проблемне; (2) пропонована Лісовим періодизація української філософії ХХ ст. не відбиває специфічних для філософії аспектів; (3) неможливість у межах моделі репрезентувати значущі для розглядуваного предмету явища, події та змістові стосунки між ними через невиправдані спрощення (напр., спрощення щодо політичних і культурних контекстів, течій діалектико-матеріалістичної філософії); (4) через схематизацію періоду через протистояння бінарних опозицій, модель губить конкретність процесів у філософії того періоду і не здатна пояснити дальший розвиток філософії; (5) використання часово і просторово невизначених штампів (напр. «спекулятивне мислення»). Особливу увагу приділено погляду Лісового на стосунок діалектичного матеріалізму і філософії Геґеля. Доведено, що, щонайменше з позицій сучасного геґелезнавства, філософія Геґеля не підпадає тим критеріям критики діалектико-матеріалістичної філософії і «спекулятивного мислення», які Лісовий висуває як такі, що мали би бути притаманні і філософії самого Геґеля. Загалом, на думку автора статті, модель Лісового не може бути застосована як цілісний робочий підхід у сучасних дослідженнях історії філософії України другої половини ХХ століття. Але ця модель пропонує сучасним науковцям і деякі плідні методологічні принципи: (1) принцип «однакової безпеки» / «рівноцінної загрози»; (2) принцип балансу в оцінці здобутків і втрат філософії при тоталітаризмі. Отже, її слід розглядати як важливий ресурс для сучасних пошуків ефективної моделі історизації відповідного періоду.

The aim of this article is to critically examine the model of historization of Ukrainian philosophy of the second half of the 20th century proposed by Vasyl Lisovyi in his article «Ukrainian philosophical thought of the 60-80s of the 20th century». The criticism consists of the following points: (1) the formulation of the subject of study in Lisovyi's article is conceptually and empirically problematic; (2) Lisovyi’s periodisation of Ukrainian philosophy of the 20th century does not reflect the aspects specific to philosophy; (3) the impossibility of representing phenomena, events and significant relations between them within the model due to a number of unjustified simplifications (e.g. ones concerning political and cultural contexts, trends in dialectical-materialist philosophy); (4) due to the schematisation of the period through the confrontation of binary oppositions, the model loses the specifics of the processes in the philosophy of that period and is unable to explain the further development of philosophy; (5) the use of temporally and spatially indefinite clichés (e.g. «speculative thinking»). Special attention is paid to Lisovyi's view of the relationship between dialectical materialism and Hegel's philosophy. It is proved that, at least from standpoint of modern Hegelean studies, Hegel's philosophy does not meet the criteria for criticism of dialectical materialist philosophy and "speculative thinking" that Lisovyi puts forward as those that should be inherent in Hegel's own philosophy. To conclude, the author claims that Lisovyi's model cannot be used as a complete working approach in contemporary studies of the history of Ukrainian philosophy in the second half of the 20th century. However, this model presents scholars with two fruitful methodological principles: (1) the principle of "equal safety" / "equal threat"; (2) the principle of balance in evaluating the achievements and losses of philosophy under totalitarianism. Thus, Lisovyi’s model should be considered as an important resource for the current search for an effective model of historicisation of the relevant period.