Аналіз методів та алгоритмів симуляції тканин
Author
Чехместрук, Р. Ю.
Романюк, О. Н.
Котлик, С. В.
Сhеkhmеstruk, R. Y.
Romanyuk, О. N.
Date
2025Metadata
Show full item recordCollections
- JetIQ [240]
Abstract
Симуляція тканин є важливим аспектом у сферах комп`ютерної графіки, медичних візуалізацій та інженерії матеріалів. Розробка ефективних і реалістичних методів моделювання тканини вимагає міждисциплінарного підходу, що охоплює механіку суцільних середовищ, обчислювальну геометрію та методи чисельного інтегрування [1], [2]. Особливе значення це набуває у зв`язку зі швидким розвитком електронної комерції та стрімким зростанням кількості онлайн-магазинів, де все більш актуальними стають так звані “віртуальні примірочні”. У таких системах ключовим завданням є реалістичне відображення поведінки тканини під час її “одягання” на тривимірні моделі людей. Саме коректна симуляція складок, розтягнень і взаємодій тканини з тілом користувача визначає рівень довіри до віртуальних примірочних та безпосередньо впливає на прийняття рішень споживачами у процесі вибору одягу онлайн. Таким чином, дослідження різних методів симуляції тканин, а також їх можливих комбінацій, є важливим завданням для досягнення високої реалістичності та фізичної коректності віртуальних примірочних.
У статті проаналізовано чотири базові методи симуляції тканин: масово-пружинну модель (Mass-Spring), позиційну динаміку (Position-Based Dynamics, PBD), метод скінченних елементів (Finite Element Method, FEM) та гібридний метод (Hybrid). Наведено математичні постановки, розглянуто чисельні методи інтеграції та особливості обробки колізій. Представлено методологію експерименту, в якому для кожного методу вимірювалися FPS, час виконання, використання пам`яті, стабільність, максимальна деформація, енергія системи та точність обробки колізій. Масштабованість досліджено за рахунок збільшення кількості вершин із 100 до 1600. Результати показують, що Mass-Spring моделі дають найвищу швидкодію, однак поступаються FEM у точності складних деформацій. PBD і Hybrid можуть слугувати компромісом між швидкістю та якістю, причому Hybrid підвищує точність локальних ділянок за рахунок поєднання з FEM. Зроблено висновок про залежність вибору конкретної моделі від пріоритетних вимог до швидкості, масштабованості та фізичної точності симуляції тканин, що є особливо важливим у віртуальних примірочних системах.
URI:
https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/46324