https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/25000 2026-04-22T13:01:12Z 2026-04-22T13:01:12Z Хома, О. І. Khoma, O. https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/25164 2024-02-23T13:04:20Z 2010-01-01T00:00:00Z

Animus/anima, animus/mens: накопичення неперекладності Хома, О. І.; Khoma, O. Проаналізовано зміни статусу animus як пізнавальної інстанції у латиномовних філософських текстах від Лукреція до Декарта. Визначено, що з плином часу цей термін ставав дедалі маргінальнішим, поступово втрачаючи визначеність і поступаючись першістю термінові mens. Відносну бідність франкомовної гносеологічної термінології Декарта у порівнянні з його ж власною латинською термінологією витлумачено як зміну фундаментальних засад філософування, що потребувала нових поняттєвих, а відтак і термінологічних форм.; Проанализированы изменения статуса animus как познавательной инстанции в латинских философских текстах от Лукреция до Декарта. Установлено, что этот термин становился все более маргинальным, постепенно утрачивая определенность и уступая первенство термину mens. Относительная бедность франкоязычной гносеологической терминологии Декарта в сравнении с его собственной латинской терминологией истолкована как следствие изменения фундаментальных оснований философствования, требовавшего новых понятийных, а, следовательно, и терминологических форм.; The article analyzes historical changes in the status of animus as the cognitive instance in Latin philosophical texts from Lucretius to Descartes. It states that this term was getting more and more marginal, slowly loosing distinctness and yielding to the term mens. The relative poverty of French epistemological terminology of Descartes as compared to his own Latin terminology is interpreted as the consequence of change in fundamental principles of philosophizing, which required new conceptual and, consequently, terminological forms.

2010-01-01T00:00:00Z Чухрай, Е. Chukhray, E. https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/25162 2019-05-31T09:01:17Z 2010-01-01T00:00:00Z

Θυμός/ψυχή та animus/аnima: Від архаїки до класики Чухрай, Е.; Chukhray, E. Проаналізовано запропоновані Ричардом Брокстоном Оніансом анатомічну локалізацію Гомерових θυμός і ψυχή, та їх тлумачення як прообразів, відповідно, animus і animа ранньої латинської філософії. На основі цього зроблено висновок про подвійну неперекладність терміна animus українською мовою. По-перше, через його виразно матеріальне первинне значення (закріплення відповідника «дух» за spiritus не залишає «пароподібного» відповідника для animus). По-друге, через унікальну історію цього терміна у філософських системах і відсутність українського відповідника, що зосереджував би в собі таке ж розмаїття історичних значень.; The article analyzes anatomic localization of Homeric θυμός і ψυχή and their interpretation as prototypes, correspondingly animus and animа of the early Latin philosophy, as suggested by Richard Broxton Onians. The article reveals two factors of untranslatability of the term animus in Ukrainian language. We are talking, first, of clearly material initial meaning of this term (strengthening the compliance of spirit /spiritus does not leave the “vaporous” analogue for animus); second, of the unique history of this term in the philosophical systems of past and of absence of the Ukrainian lexical analogue, which would concentrate the same variety of historical values.; Проанализированы предложенные Ричардом Брокстоном Ониансом анатомическая локализация Гомеровых θυμός і ψυχή и их толкование как прообразов, соответственно, animus і animа ранней латинской философии. На этой основе установлены два фактора непереводимости термина animus средствами украинского языка. Речь идет, во-первых, о явственно материальном первичном значении этого термина (закрепление соответствия дух/spiritus не оставляет «парообразного» аналога для animus); во-вторых, об уникальной истории этого термина в философских системах прошлого и об отсутствии украинского лексического аналога, который бы концентрировал в себе такое же разнообразие исторических значений.

2010-01-01T00:00:00Z Кузнецов, В. Кузнєцов, В. Нерушева, Л. Kuznetsov, V. Nerusheva, L. https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/25159 2019-05-31T09:01:31Z 2010-01-01T00:00:00Z

Соловьевцы: Виртуальная любовь по Андрею Белому Кузнецов, В.; Кузнєцов, В.; Нерушева, Л.; Kuznetsov, V.; Nerusheva, L. Данная работа посвящена одному из духовных наследников Вл. Соловьева – выдающемуся литератору и мыслителю Андрею Белому. В статье показано свойственное символистам слияние граней между теорией, литературным творчеством и жизнью. В данном случае речь идет о смешении символической философии любви с воплощениями этой философии в художественном тексте и с реальной практикой эротических отношений.; Робота присвячена одному із духовних спадкоємців Вол. Соловйова – видатному літератору і мислителю Андрію Білому. В статті показано притаманне символістам руйнування меж між теорією, літературною творчістю і життям. В даному випадку йдеться про поєднання символістської філософії любові з втіленнями цієї філософії в художньому тексті та з реальною практикою еротичних стосунків.; This article is dedicated to one of the spiritual inheritors of V. Solovyov – the great litterateur and thinker Andrey Bely. In the article the authors have shown peculiar to sym-bolists erasure of boundaries between theory, literature and life. In this case it is a mixture of symbolic philosophy of love with the embodiment of this philosophy in literary text and with the real practice of erotic relationship.

2010-01-01T00:00:00Z Домбровский, Б. https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/25154 2019-10-24T09:44:37Z 2010-01-01T00:00:00Z

Вавилонская башня как пример реизма Домбровский, Б. Построение башни в Вавилоне трактуется как проявление творчества, сравнимого по своему замыслу с творчеством Бога. Высказывается предположение, что результатом такого творчества оказалось разделение некогда единого языка, способное служить непрямым подтверждением креационистской концепции творения через слово. С точки зрения исторической грамматики прослежена эволюция обозначающих выражений вплоть до дескрипции. Автор, в отличие от Рассела, утверждает, что в случае воображаемых предметов имеет место не смысловой, а онтологический провал дескрипции. К такому же результату приводит конструирование искусственных языков, способных создавать виртуальные предметы. Тем самым лингвистическое творчество, заменившее творчество эстетическое, не только подтверждает наличие защитного механизма языка, препятствующего созданию предметов, но и усиливает его. Это подтверждается уменьшением числа естественных языков. Главный тезис состоит в том, что смена эстетического творчества лингвистическим знаменует новый этап, который следует, применительно к истории философии, назвать апофатической философией; главный ее предмет – изучение внутренних механизмов защитны языка от создания вещей (реизма).; Побудова вежі у Вавилоні постає проявом творчості, що, на рівні задуму, є цілком порівнянною з творчістю Бога. Можна припустити, що результатом такої творчості виявився розподіл колись єдиної мови, що може слугувати підтвердженням креаціаністської концепції створення через слово. З позицій історичної граматики простежено еволюцію означувальних висловлювань аж до дескрипції. На відміну від Расела, стверджується, що у випадку з виображеними предметами дескрипція зазнає не сенсового, а онтологічного краху. До того ж результату призводить і конструювання штучних мов, спроможних створювати віртуальні предмети. Тож лінгвістична творчість, що замінила творчість естетичну, не лише переконливо засвідчує існування захисного механізму мови, що заважає створенню предметів, але й посилює цей механізм. Підтвердженням цього є зменшення кількості природних мов. Головна теза полягає у тому, що зміна естетичної творчості лінгвістичною постає як новий етап, що його слід, в історико-філософському плані, назвати апофатичною філософією, головний предмет якої – вивчення внутрішніх механізмів, що захищають мову від створення речей (реїзму).; Building the tower in Babylon is interpreted as the manifestation of creativity, comparable in its intention to the creativity of God. There is an assumption that the result of this creativity is the division of previously common language, which may serve as an indirect confirmation of the creationist concept of creation through the God’s Word. From the point of view of historical grammar the article traces the evolution of denotative expressions up to the phenomenon of description. Unlike Russell, the author states that imagined objects may cause ontological failure of desctiption, not the failure of meaning. The same result is obtained during the construction of artificial languages, which are capable to create virtual objects. Thereby the linguistic creation, which has replaced esthetic creation, not only confirms the availability of protective mechanism of language, which impeds the creation of objects, but actually strengthens it. This is confirmed by the decrease in number of natural languages. The main thesis is that the shift from esthetic creativity to the linguistic one signifies a new stage, which, in terms of the history of philosophy, should be called Apophatic philosophy. Its main subject is study of the inner mechanisms of language protection against creation of objects (reism).

2010-01-01T00:00:00Z