https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/35772 Публікація результатів наукових досліджень у галузі економіки та управління, сприяння покращенню вітчизняного обміну науковою та економічною інформацією у галузі економіки та управління, піднесення рівня української науки на міжнародний рівень 2026-04-16T09:49:55Z https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/50961 Architecture of digital innovations as a determinant of strategic resilience of an enterprise Yepifanova, І.; Nechyporenko, Т.; Єпіфанова, І. Ю.; Нечипоренко, Т. Д. Актуальність дослідження обумовлена необхідністю підвищення стратегічної резильєнтності підприємств у контексті цифрової трансформації, де архітектоніка цифрових інновацій виступає ключовим фактором адаптивності та конкурентоспроможності. Метою дослідження було обґрунтувати роль архітектоніки цифрових інновацій як детермінанти стратегічної резильєнтності підприємств. Методологія дослідження ґрунтувалася на використанні методів системно-структурного та компаративного аналізу для ідентифікації параметрів цифрової архітектури, а також економіко-математичного моделювання для розробки матриці її функціональної ролі у забезпеченні адаптивного потенціалу бізнесу. Акцептовано, що в умовах зростаючої турбулентності екзогенних чинників та цифрової трансформації економіки архітектоніка цифрових інновацій виступає ключовою детермінантою стратегічної резильєнтності підприємства. Розглянуто концептуальні параметри цифрової архітектоніки (технологічний базис, адаптивність, предиктивність) та їхній вплив на трансформацію традиційних моделей управління. Проаналізовано динаміку інтеграції цифрових компонентів в операційну діяльність підприємств України, що дозволило виявити кореляцію між рівнем технологічного потенціалу та швидкістю відновлення бізнесу після кризових шоків. Встановлено, що фрагментарність впровадження рішень, кіберризики та дефіцит цифрових компетенцій є дестабілізуючими факторами, які нівелюють стратегічний потенціал цифрової архітектури. На основі проведеного аналізу запропоновано етапність формування цілісної архітектоніки та матрицю її функціональної ролі у забезпеченні резильєнтності суб’єктів господарювання. Доведено, що лише комплексний підхід до поєднання технологічних драйверів із стратегічними цілями розвитку дозволяє забезпечити довгострокову адаптивну стійкість та конкурентоспроможність підприємства в глобальному цифровому просторі. Практична цінність дослідження полягає у можливості застосування запропонованого архітектурного підходу та інноваційного інструментарію керівниками вищої ланки, антикризовими менеджерами та фахівцями з цифрового розвитку для проектування гнучких стратегій управління, що забезпечують високу резильєнтність підприємств у критичних умовах.; The relevance of the study is determined by the need to increase the strategic resilience of enterprisesin the context of digital transformation, the architecture of digital innovations is a key factor in adaptability and competitiveness. The aim of the study was to substantiate the role of the architecture of digital innovations as a determinant of the strategic resilience of enterprises. The research methodology was based on the use of systemic-structural and comparative analysis methods to identify the parameters of digital architecture, as well as economic-mathematical modelling to develop a matrix of its functional role in ensuring the adaptive potential of business. It is accepted that in conditions of growing turbulence of exogenous factors and digital transformation of the economy, the architecture of digital innovations is a key determinant of the strategic resilience of an enterprise. The conceptual parameters of digital architecture (technological basis, adaptability, predictability) and the irimpact on the transformation of traditional management models are considered. The dynamics of the integration of digital components into the operational activities of Ukrainian enterprises are analysed, which has made it possible to identify rs that negate the strategic potential of digital architecture. Based on the analysis, a phased approach to the formation of a holistic architecture and a matrix of its functional role in ensuring the resilience of economic entities are proposed. It has been proven that only a comprehensive approach to combining technological drivers with strategic development goals can ensure the long-term adaptive stability and competitiveness of an enterprise in the global digital space. The practical value of the study lies in the possibility of applying the proposed architectural approach and innovative tools by senior managers, crisis managers and digital development specialists to design flexible management strategies that ensure high resilience of enterprises in critical conditions 2025-01-01T00:00:00Z https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/50858 Мовні моделі ШІ в освітньому контексті: аналіз стратегій комунікації Радомська, Л. А.; Суліма, Ю.; Radomska, L. A.; Sulima, Yu. У статті проаналізовано стратегії комунікації з мовними моделями на основі штучного інтелекту. Актуальність теми повʼязана з науковою й дидактичною проблемою: як забезпечити керовану стратегію комунікації з мовними моделями ШІ в навчальному процесі, що підтримує й розвиває когнітивні навички здобувача освіти, а в майбутньому збереже активну роль фахівця на ключових етапах ухвалення рішень. Метою дослідження є визначення оптимальних стратегій та правил комунікації з мовними моделями на основі штучного інтелекту для отримання найбільш якісних результатів у процесі навчання, а також перевірка впливу запитів на точність та релевантність згенерованих відповідей. Запропоновано рекомендації щодо вибору тактики спілкування, які дають змогу трансформувати використання мовних моделей ШІ у повноцінну інтелектуальну діяльність, яка зберігає розумову активність здобувача освіти, сприяє формуванню комунікативної компетентности й дотриманню принципів академічної доброчесности. Ефективними для навчального процесу визначено стратегії ланцюгового та ітераційного запитів, метод одинарного та кількаразового запитів, що також є результативними для навчання української мови. Зроблено висновок, що оптимізація налаштувань персоналізації чатботів забезпечує суттєве підвищення точности та релевантности відповідей, а чіткі запити-інструкції, вибір професійного стилю та зазначення користувацьких параметрів формують принципово якісніші відповіді, придатні для застосування в освітньому середовищі.Результати, згенеровані українською мовою, потребують особливої уваги, для їхньої перевірки варто послуговуватися відповідними словниками й оновленою редакцією українського правопису 2019 року. Запропонований обґрунтований підхід до комунікації з мовними моделями на основі штучного інтелекту з наданням чітких промптів, спеціальних інструкцій у контексті викладання мови буде корисним науковцям та методистам – для створення методичних розробок, рекомендацій щодо використання інструментів ШІ в освіті. Перспективним напрямом подальшого дослідження вбачаємо напрацювання бази промптів для самостійної роботи здобувача освіти під час вивчення мови та ґрунтовний аналіз їхньої ефективності.; The article analyzes communication strategies for interacting with artificial-intelligence-based language models. The relevance of the topic stems a scientific and didactic problem: how to ensure a controllable communication strategy with AI language models in educational settings that supports and develops learners` cognitive skills and, in the long term, preserves the active role of a specialist in key stages of reasoning processes. The aim of the study is to identify optimal strategies and rules for communicating with artificial-intelligence-based language models in order to obtain the highest-quality responses in the educational process, as well as to examine how user prompts influence the accuracy and relevance of generated outputs. Another important task is to develop clear guidelines that help learners acquire the ability to formulate precise, structured prompts and effective communication strategies for working with language models. The article proposes recommendations for choosing communication tactics that transform the use of AI language models into a fully fledged intellectual activity that preserves learners` cognitive engagement, fosters the development of language competence, and supports adherence to the principles of academic integrity. Chain-of-thought and iterative prompting strategies, as well as single- and multi-step prompting methods, are identified as effective for the learning process, including for Ukrainian-language instruction. The study concludes that optimizing chatbot personalization settings significantly improves the accuracy and relevance of responses, while precise instruction-based prompts, the use of a professional style, and the specification of user parameters lead to substantially higher-quality outputs suitable for educational use. Outputs generated in Ukrainian require particular attention, and their verification should rely on authoritative dictionaries and the d 2019 edition of Ukrainian orthography. A well-substantiated approach to communication with artificial-intelligence-based language models, supported by clear prompts and specialized instructions in the context of language teaching and learning, will be useful for researchers and methodologists in preparing methodological materials and recommendations on the use of AI tools in education. A promising direction for further research is the development of a prompt repository for learners` independent work in language study and a comprehensive evaluation of its effectiveness. 2025-01-01T00:00:00Z https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/50403 Multicultural aspects in enterprise management strategy Streletskyi, V.; Ruda, L.; Стрелецький, В.; Руда, Л. П. В умовах глобалізації міжкультурна компетентність стає ключовим чинником ефективної діяльності підприємств, що працюють у багатокультурному середовищі. Метою дослідження був аналіз впливу міжкультурного менеджменту та культурного інтелекту на управління організаціями, зокрема в контексті українських підприємств із міжнародними зв’язками. Методологія базувалася на аналізі наукових джерел, кейсів з української практики, вторинних даних і застосуванні міждисциплінарного підходу. Отримані результати засвідчили, що високий рівень культурного інтелекту забезпечує зменшення кількості конфліктів у багатонаціональних командах, покращення комунікації між підрозділами та підвищення адаптивності працівників у новому культурному середовищі. Виявлено, що мотиваційний і поведінковий компоненти культурного інтелекту найбільше впливають на якість міжкультурної взаємодії, тоді як когнітивний компонент залишається менш розвиненим у пострадянських організаційних культурах. У результаті проведеного аналізу систематизовано чинники, що визначають ефективність міжкультурної комунікації, узагальнено приклади корпоративних практик Google, Siemens і Hitachi, які демонструють інтеграцію культурного інтелекту у стратегії управління та політику різноманіття. Виявлено ключові бар’єри розвитку крос-культурної компетентності в українських компаніях, зокрема обмежену формалізацію інклюзивних політик і недостатню увагу до когнітивного аспекту культурного інтелекту. Аналіз міжнародних досліджень підтверджує, що впровадження програм розвитку міжкультурної компетентності сприяє підвищенню довіри, згуртованості та інноваційного потенціалу команд. Проаналізовано складові культурного інтелекту, їхній вплив на робочі процеси в мультикультурному середовищі та бар’єри, з якими стикаються українські компанії. Дослідження має практичну цінність для фахівців з управління персоналом, керівників і розробників політик корпоративного навчання та адаптації персоналу.; In the context of globalisation, intercultural competence is becoming a key factor in the effective operation of enterprises working in a multicultural environment. The study aimed to analyse the impact of intercultural management and cultural intelligence on organisational management, particularly in the context of Ukrainian enterprises with international connections. The methodology was based on an analysis of scientific sources, case studies Ukrainian practice, secondary data and the application of an interdisciplinary approach. The results showed that a high level of cultural intelligence reduces the number of conflicts in multinational teams, improves communication between departments, and increases the adaptability of employees in a new cultural environment. It was found that the motivational and behavioural components of cultural intelligence have the strongest influence on the quality of intercultural interaction, while the cognitive component remains less developed in post-Soviet organisational cultures. As a result of the analysis, the factors that determine the effectiveness of intercultural communication were systematised, and examples of corporate practices at Google, Siemens and Hitachi were summarised, demonstrating the integration of cultural intelligence into management strategies and diversity policies. Key barriers to the development of cross-cultural competence in Ukrainian companies were identified the limited formalisation of inclusive policies and insufficient attention to the cognitive aspect of cultural intelligence. An analysis of international studies confirms that the implementation of intercultural competence development programmes contributes to increased trust, cohesion and innovative potential of teams. The components of cultural intelligence, their impact on work processes in a multicultural environment, and the barriers faced by Ukrainian companies have been analysed. The study has practical value for human resource management specialists, managers, and developers of corporate training and staff adaptation policies 2025-01-01T00:00:00Z https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/50325 Conceptual principles for assessing effective business management Zianko, V.; Murha, S.; Зянько, В. В.; Мурга, С. In the context of global economic changes and increased competition, management efficiency is a key factor in the sustainable development of an enterprise. Despite existing theoretical developments, the application of comprehensive methods for assessing efficiency continues to be challenging due to economic challenges and insufficient staff qualifications. This highlights the relevance of improving the methodology for assessing management activities. The purpose of this study was to provide a comprehensive theoretical and methodological substantiation of the essence and measurements of enterprise management efficiency, as well as to develop a systematic approach to its assessment in the context of economic challenges. For this, the study employed the following methods: empirical and systematic analysis, generalisation and concretisation, induction and deduction, structural and functional analysis. The study generalised the concept of management effectiveness and defines it as the effectiveness of management activities, which is manifested in the degree of achievement of goals under the condition of rational use of resources. Three key dimensions of effectiveness were identified: economic, organisational, and social, each of which is detailed through relevant indicators and criteria. The basic principles of management effectiveness assessment (comprehensiveness, continuity, balance, time dimension, dynamism, and adaptability) were systematised. A model for assessing effective enterprise management was developed and presented, covering input indicators, internal processes, output results (financial and non-financial), the influence of the external environment, an integrated assessment and recommendations for strategic decisions. The interconnection of all forms of effectiveness and their dependence on numerous external and internal factors was emphasised. The key challenges that hinder the full implementation of modern methods of effectiveness assessment in practice were identified. The practical value of the study lies in the creation of a universal model for assessing management effectiveness, which will allow enterprises to increase the objectivity of analysis, optimise resources, and make informed management decisions to improve competitiveness. Additionally, the problems identified in the implementation of this model can form the basis for the development of targeted training programmes.; В умовах глобальних економічних змін і посилення конкуренції ефективність менеджменту є ключовим чинником стійкого розвитку підприємства. Попри наявні теоретичні напрацювання, застосування комплексних методів оцінки ефективності залишається складним через економічні виклики та недостатній рівень кваліфікації персоналу. Це підкреслює актуальність удосконалення методології оцінки управлінської діяльності. Метою статті було комплексне теоретико-методологічне обґрунтування сутності та вимірів ефективності менеджменту підприємства, а також розробка системного підходу до її оцінювання в умовах економічних викликів. Для досягнення поставленої мети в роботі використано методи: емпіричного та системного аналізу, узагальнення та конкретизації, індукції та дедукції, структурного та функціонального аналізу. У статті узагальнено поняття «ефективність менеджменту», визначено її як результативність управлінської діяльності, що проявляється у ступені досягнення цілей за умови раціонального використання ресурсів. Виокремлено три ключові виміри ефективності: економічний, організаційний та соціальний, кожен з яких деталізовано через відповідні показники та критерії. Систематизовано основні принципи оцінювання ефективності менеджменту (комплексність, безперервність, збалансованість, часовий вимір, динамічність та адаптивність). Розроблено та представлено модель оцінки ефективного менеджменту підприємства, яка охоплює вхідні показники, внутрішні процеси, вихідні результати (фінансові та нефінансові), вплив зовнішнього середовища, інтегральну оцінку та рекомендації для стратегічних рішень. Підкреслено взаємозв`язок усіх форм ефективності та їх залежність від численних зовнішніх і внутрішніх факторів. Визначено основні виклики, які перешкоджають повноцінному впровадженню сучасних методів оцінки ефективності на практиці. Практична цінність дослідження полягає у створенні універсальної моделі оцінки ефективності менеджменту, що дозволить підприємствам підвищити об`єктивність аналізу, оптимізувати ресурси та ухвалити обґрунтовані управлінські рішення для покращення конкурентоспроможності. Крім того, виявлені проблеми впровадження цієї моделі можуть стати основою для розробки цільових програм підвищення кваліфікації. 2025-01-01T00:00:00Z