https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/640 2026-04-07T17:36:59Z https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/51120 Формалізований вибір технології отримання заготовок деталей з урахуванням топології, матеріалу та серійності виробництва Савуляк, В. В.; Білостечний, В. О.; Savulyak, V.; Bilostechny, V. У статті розглянуто актуальну для сучасного машинобудування проблему обґрунтованого вибору технології отримання заготовок деталей з урахуванням сукупності конструктивних, матеріальних, виробничих, економічних і логістичних чинників. Показано, що традиційний інтуїтивний підхід до вибору способу виготовлення заготовки є недостатньо ефективним в умовах ускладнення топології деталей, розширення номенклатури матеріалів і зростання вимог до стабільності якості та повторюваності процесів. Запропоновано формалізований алгоритм вибору технології отримання заготовок, який поєднує три взаємопов’язані етапи: попередній логічний відбір допустимих технологічних альтернатив, багатокритеріальне кількісне оцінювання та верифікацію результатів за допомогою методу скінченних елементів. На етапі логічної селекції здійснюється послідовна фільтрація технологій з урахуванням властивостей матеріалу, серійності виробництва, топологічних особливостей деталі, а також виробничо-економічних і логістичних обмежень. Особливу увагу приділено аналізу впливу топологічних елементів (внутрішніх порожнин, піднутрень, тонкостінних зон, ребер жорсткості тощо) на принципову можливість формоутворення заготовки різними методами. Для кількісного порівняння допустимих технологічних альтернатив застосовано багатокритеріальну модель на основі зваженої адитивної згортки нормалізованих показників, що дозволяє формально ранжувати варіанти за сукупністю технічних і економічних критеріїв. Система критеріїв включає показники міцності та жорсткості заготовки, технологічності процесу, собівартості, стабільності якості, коефіцієнта використання матеріалу та енергоємності виробництва, при цьому вагові коефіцієнти критеріїв адаптуються залежно від типу деталі. Метод скінченних елементів використовується не лише як засіб перевірки, а як активний інструмент верифікації та ітераційної корекції технологічних рішень, що дозволяє оцінювати напружено-деформований стан, виявляти зони концентрації напружень і уточнювати конструкцію заготовки з урахуванням функціонального призначення поверхонь. Запропонований підхід відповідає сучасним тенденціям інтеграції методів багатокритеріального аналізу та чисельного моделювання й може бути використаний як універсальний інструмент підтримки прийняття рішень під час проєктування технологічних процесів у машинобудуванні. 2025-01-01T00:00:00Z https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/51119 Оптимізація архітектури прогнозної інтелектуальної агентної сппр для підтримки якісних рішень на основі даних про стан атмосферного повітря міста Копняк, В. Є.; Мокін, В. Б.; Kopniak, V. Y.; Mokin, V. B. Сучасні системи підтримки прийняття рішень (СППР) у сфері екологічного моніторингу мають забезпечувати високу якість рекомендацій, зокрема – гарну точність, достовірність, робастність, обґрунтованість та інтерпретованість результатів за умов динамічних, нерегулярних та неповних даних. У статті запропоновано формалізацію задачі оптимізації архітектури прогнозної інтелектуальної агентної СППР (ІАСППР), орієнтованої на надання природномовних рекомендацій різним групам користувачів (населенню, екологам, органам влади) за принципами моделі «DPSIR» (Drivers, Pressures, State, Impacts, Responses). Введено інтегральний критерій оптимальності як середньозважену суму критеріїв якості рекомендацій, серед яких виділено такі основні: урахування достовірності даних, точності аналізу ситуації, обчислювальної ефективності та робастності, обґрунтованості й інтерпретованості рекомендацій для відповідних категорій користувачів. Доведено теорему про Парето-оптимальність архітектури, яка максимізує цей інтегральний критерій якості за виконання низки умов. Як наслідок цієї теореми сформульовано вимоги до оптимальної структури агент-бенчмарку, що з високою ймовірністю забезпечує коректний вибір оптимальної архітектури ІАСППР. Як наслідок доведеної теореми обґрунтовано оптимальну структуру агент-бенчмарку, який названо «Air-DSS Agent Benchmark» і який генерує репрезентативну множину сценаріїв чи ситуацій, забезпечує їх збалансованість, дозволяє порівнювати різні архітектури ІАСППР та гарантує їх оцінювання за узгодженими критеріями якості. Наведено спрощений приклад для реальних даних громадського моніторингу стану атмосферного повітря м. Вінниці за 2019 – 2025 рр., отриманих по 20 станціях з мережі моніторингу EcoCity. Було порівняно дві архітектури агентів А і В. Проведене тестування підтвердило, що архітектура А демонструє значно вищу точність класифікації сценаріїв та дещо меншу похибку прогнозів порівняно з архітектурою B, що узгоджується з теоретичними передумовами. Отримані результати показують, що правильний вибір архітектури ІАСППР істотно впливає на якість рекомендацій, а розроблений агент-бенчмарк є коректним та ефективним інструментом для її оптимізації. 2025-01-01T00:00:00Z https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/51118 Технологія декомпозиції та ансамблювання моделей для зменшення невизначеності та підвищення узгодженості прогнозів на основі LLM Варер, Б. Ю.; Varer, B. Yu. У статті запропоновано нову технологію прогнозування часових рядів із високим рівнем невизначеності, побудовану на основі ансамблю простих моделей та великої мовної моделі (LLM), яка визначає структурні параметри ансамблю, відповідно до теоретично обґрунтованого критерію оптимальності. Актуальність проблеми зумовлена складністю коротко- та середньострокового прогнозування даних екологічного моніторингу, епідемічних процесів, фінансових даних тощо після різких змін ситуації, коли треба робити прогноз за короткими рядами даних, за умов невизначеності, нерегулярності, неповноти та нестаціонарності вхідних даних. Запропоновано теоретично обґрунтовану технологію зменшення прогнозної невизначеності та підвищення узгодженості прогнозів нестаціонарних часових рядів, яка базується на декомпозиції часових даних на локальні інтервали та оптимальному ансамблюванні моделей із використанням інтегрального критерію втрат. Зменшення прогнозної невизначеності трактується не як механічне звуження інтервалів прогнозування, а як зменшення некаліброваної та неінформативної невизначеності шляхом досягнення узгодженого балансу між точністю прогнозу, шириною та покриттям інтервалів прогнозування. Удосконалено підхід до ансамблевого прогнозування часових рядів шляхом формалізації задачі вибору структури ансамблю як задачі мінімізації інтегральних втрат, що одночасно враховують похибку прогнозу, ширину та каліброваність інтервалів прогнозування, а також структурну узгодженість розподілу ваг моделей, що дозволяє отримувати більш стабільні та узгоджені прогнозні рішення. Дістало подальшого розвитку системно-аналітичне обґрунтування використання простих локальних моделей на коротких часових інтервалах, за рахунок доведення умов, за яких ансамблювання таких моделей забезпечує зменшення прогнозної невизначеності та підвищення узгодженості результатів, що дозволяє застосовувати запропоновану технологію як базовий механізм координації рішень в мультиагентних системах та ансамблях LLM. Проведено прикладне дослідження прогнозування COVID-19 в Україні у період першої великої хвилі в кінці 2020 року на основі історичних даних лише за півроку і за відсутності подібних рядів у минулому. На основі віконного аналізу (28 днів історії, 14 днів прогнозу) показано, що запропонована технологія забезпечує у 2,3 разів меншу метрику WAPE (аналог відносної похибки) порівняно з відомими моделями та забезпечує суттєво краще каліброване прогнозування, що проявляється у досягненні емпіричного покриття інтервалів на 0,85, за відсутності покриття в моделях-аналогах.Це свідчить не лише про зменшення похибки та некаліброваної прогнозної невизначеності, а й про підвищення узгодженості прогнозів, оскільки точкові та інтервальні оцінки формують єдиний сценарій динаміки процесу, який не містить протиріч. Результати демонструють можливість використання гібридних LLM-керованих ансамблів для задач підтримки прийняття рішень у ситуаціях високої невизначеності та за відсутності структурно сталих моделей. 2025-01-01T00:00:00Z https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/51117 Інтеграція механізмів безпеки та конфіденційності у предметну модель предметно-орієнтованих систем електронної комерції Московко, С. Г.; Квєтний, Р. Н.; Moskovko, S. G.; Kvyetnyy, R. N. Стаття присвячена інтеграції механізмів інформаційної безпеки безпосередньо у предметну модель предметно-орієнтованих систем електронної комерції з фокусом на цілях захисту (конфіденційність, цілісність, доступність) і політиках, що їх реалізують. Показано, що запізніле впровадження захисту на етапах тестування чи розгортання не дає змоги повноцінно врахувати вимоги безпеки в архітектурі та підвищує ризики інцидентів. Запропоновано формалізований підхід, у межах якого цілі захисту (конфіденційність, цілісність, доступність) позначаються на рівні доменної моделі, а атрибути безпеки (властивості суб’єктів/об’єктів/сесій) маркуються для реалізації політик доступу з використанням мета-моделювання та моделей загроз. Сформульовано математичну постановку із множинами об’єктів, загроз і атрибутів, вагами ризику та критерієм мінімізації інтегрального ризику. Ключовим внеском є формальна функція атрибуції, що дозволяє ідентифікувати критичні об’єкти, визначати зони підвищеної небезпеки й узгоджено застосовувати політики доступу (RBAC/ABAC) і відповідні технічні механізми (авторизація, шифрування) з урахуванням контексту інформаційних потоків і зовнішніх інтеграцій. Ефективність підходу продемонстровано на прикладі типової e-commerce системи, спроєктованої за принципами domain-drivendesign із доменами «Користувачі», «Каталог», «Замовлення», «Платежі» та «Доступ». Раннє вбудовування безпекових атрибутів забезпечує прозоре узгодження вимог безпеки з бізнес-логікою, полегшує взаємодію аналітиків і фахівців з кібербезпеки та створює основу для автоматизованої валідації. Експериментально показано зменшення кількості критичних об’єктів і високоризикових елементів та зниження інтегральної оцінки ризику порівняно з традиційними підходами, що підтверджує дієвість принципу «security by design»; підхід також узгоджується з «privacy by design» щодо персональних даних як складової конфіденційності. Результати можуть бути використані для побудови безпечних систем електронної комерції з відповідністю сучасним стандартам і регуляторним вимогам, включно з ISO/IEC 27001, PCI DSS та GDPR, а також для подальшої автоматизації перевірок через шаблони, правила та інструменти моделювання. 2025-01-01T00:00:00Z