https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/7538 статті, матеріали конференцій 2026-04-17T14:15:07Z https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/49826 Суб`єктність та комунікативність: принципи розвитку і буття особистості Прищак, М. Д.; Pryshchak, M. D. The study proves that all approaches that can determine our worldview paradigm, our lens through which we look at the world, can be reduced to two: the paradigm of consciousness «I» and the paradigm of consciousness «I – Other». The key characteristic of the paradigm of consciousness «I» is that regardless of which concept defines the essence and content of the «I» as human consciousness (mind, activity or experience), the «I», by its nature, will always remain a monological, selfish, authoritarian entity that «does not see the Other» (man, society, nature). It is determined that the paradigm of consciousness «I», the essential basis of which is the concept of «experience», is based not on principles (natural, objective, deep factors), but on situational, variable, subjective factors. For a long time, in parallel with the transformation of the paradigm of consciousness «I», in the science of man, the process of formation of the paradigm of consciousness «I – Othe», which is a communicative paradigm, has been taking place. It is emphasized that an important attribute of the communicative existence of the individual is his subjectivity. Therefore, the paradigm «I – Other», which is based on the principles of «subjectivit» and «communicability», can be designated as a «subjective-communicative paradigm». Based on the study of the principles of «subjectivity» and «communicability», the essence and content of the subjective-communicative paradigm, a system (continuum) of development and existence of the individual has been determined. It is proved that subjectivity is the first stage of the formation of the subjective-communicative essence of the individual`s existence. The emphasis on the development of subjectivity creates conditions that ensure the development of the communicative qualities of the individual and the formation of the subjective-communicative way of being of the individual. It has been determined that the development (change) of the personal paradigm (our «lens of vision») occurs on the basis of self-awareness, which is based on communicative principles (consciousness, co-existence, interaction) and instrumental factors of subjectivity (motivation, self-creation (creativity) and self-regulation). The subjective-communicative paradigm of being is the basis of the effectiveness and success of the individual.; В дослідженні доведено, що всі підходи, які можуть визначати нашу світоглядну парадигму, наш об`єктив, через який ми дивимося на світ, можна звести до двох: парадигма свідомості «Я» та парадигма свідомості «Я – Інший». Ключова характеристика парадигми свідомості «Я» полягає в тому, що незалежно від того, який концепт визначає сутність та зміст «Я», як свідомості людини (розум, діяльність чи досвід), «Я», за своєю природою, завжди залишатиметься монологічною, егоїстичною, авторитарною суттю, яка «не бачить Іншого» (людини, суспільства, природи). Визначено, що парадигма свідомості «Я», сутнісною основою якої є концепт «досвід», базується не на принципах (природних, об’єктивних, глибинних чинниках), а на ситуативних, змінних, суб’єктивних чинниках. Тривалий час, паралельно з трансформацією самої парадигми свідомості «Я», в науці про людину відбувається процес становлення парадигми свідомості «Я – Інший», яка є комунікативною парадигмою. Акцентовано, що важливим атрибутом комунікативного буття особистості є її суб’єктність. Тому, парадигму «Я – Інший», яка базується на принципах «суб’єктність» та «комунікативність», можемо позначати як «суб’єктно-комунікативну парадигму». На основі дослідження принципів «суб’єктність» та «комунікативність», сутності та змісту суб’єктно-комунікативної парадигми, визначено систему (континуум) розвитку та буття особистості. Доведено, що суб’єктність є першим етапом становлення суб’єктнокомунікативної сутності буття особистості. Акцент на розвитку суб’єктності створює умови, які забезпечують розвиток комунікативних якостей особистості та становлення суб’єктно-комунікативного способу буття особистості. Визначено, що розвиток (зміна) особистісної парадигми (нашого «об’єктиву бачення») відбувається на основі самосвідомості, яка базується на комунікативних принципах (свідомість, спів-буття, взаємодія) та інструментальних чинниках суб’єктності (мотивація, творчість та саморегуляція). Суб’єктно-комунікативна парадигма буття є основою ефективності та успіху особистості. Визначено, що парадигма свідомості «Я», сутнісною основою якої є концепт «досвід», базується не на принципах (природних, об`єктивних, глибинних чинниках), а на ситуативних, змінних, суб`єктивних чинниках. Тривалий час, паралельно з трансформацією самої парадигми свідомості «Я», в науці про людину відбувається процес становлення парадигми свідомості «Я – Інший», яка є комунікативною парадигмою. Акцентовано, що важливим атрибутом комунікативного буття особистості є її суб`єктність. Тому, парадигму «Я – Інший», яка базується на принципах «суб`єктність» та «комунікативність», можемо позначати як «суб`єктно-комунікативну парадигму». На основі дослідження принципів «суб`єктність» та «комунікативність», сутності та змісту суб`єктно-комунікативної парадигми, визначено систему (континуум) розвитку та буття особистості. Доведено, що суб`єктність є першим етапом становлення суб`єктно-комунікативної сутності буття особистості. Акцент на розвитку суб`єктності створює умови, які забезпечують розвиток комунікативних якостей особистості та становлення суб`єктно-комунікативного способу буття особистості. Визначено, що розвиток (зміна) особистісної парадигми (нашого «об`єктиву бачення») відбувається на основі самосвідомості, яка базується на комунікативних принципах (свідомість, спів-буття, взаємодія) та інструментальних чинниках суб`єктності (мотивація, творчість та саморегуляція). Суб`єктно-комунікативна парадигма буття є основою ефективності та успіху особистості. 2025-01-01T00:00:00Z https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/46631 Психологічне благополуччя особистості Прищак, М. Д. The issue of the essence and content of psychological well-being of an individual is investigated. The approaches of psychologists to the definition of the phenomenon and concept of well-being are analyzed. The characteristics of psychological well-being of an individual are determined. The concept of “positive functioning of an individual” is defined as the system-forming concept of psychological well-being. The influence of “personality potential” (“sanogenic potential”) on the development and preservation of psychological well-being was investigated.; Досліджено питання сутності та змісту психологічного благополуччя особистості. Проаналізовано підходи психологів до означення явища та поняття «благополуччя». Означено характеристики психологічного благополуччя особистості. Системоутворювальним поняттям психологічного благополуччя визначено поняття «позитивне функціонування особистості». Визначено вплив на розвиток і збереження психологічного благополуччя «потенціалу особистості» («саногенного потенціалу»). 2025-01-01T00:00:00Z https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/44047 Дискурс системоутворювального концепту комунікативного підходу в освіті в педагогічній думці України початку ХХІ століття Прищак, М. Д. The article examines the discourse of the system-forming concept of the communicative approach in education in the pedagogical thought of Ukraine at the beginning of the XXI century (2000–2020 years). The concepts that became the methodological basis of the discourse of the system-forming concept are defined: “pedagogical communication”, “pedagogical interaction”, “pedagogical communication”.The role of “pedagogical communication” as a system-forming concept of communicative and pedagogical phenomena was studied by N. Butenko, I. Bulakh, I. Ziaziun, Z. Kovalchuk, S. Kolomiichenko, M. Kots, V. Maziar et al. The dominant role of `pedagogical interaction` in the educational process was emphasised by L. Velytchenko, V. Kruchek, O. Matvienko, M. Tomashevska, and others. “Pedagogical communication” as an important factor in the communicative approach was studied by N. Butenko, N. Volkova, S. Musatov, M. Pryshchak, O. Fentsyk, O. Shkurenko, H. Yatsenko, and others. The study of the discourse of the system-forming concept of the communicative approach in education proves the complexity and contradictions of this process. The reason is the uncertainty of the concepts “communication” (“pedagogical communication”), “interaction” (“pedagogical interaction”) and “communication” (“pedagogical communication”), especially in the context of their relationship, and that these concepts define different aspects (spheres) of the communicative existence of an individual. Therefore, none of them can claim the role of general, system-forming. The necessary concept that would combine “communication”, “interaction” and \"communication” would be common to them. The discourse held since the beginning of the twenty-first century has become an important factor in both intensifying the process of searching for a systemic concept of the communicative approach and developing a theory of the communicative approach in education.; У статті досліджено дискурс системоутворювального концепту комунікативного підходу в освіті в педагогічній думці України початку ХХІ ст. (2000–2020 рр.). Визначено концепти (поняття), які є методологічною основою дискурсу системоутворювального концепту: «педагогічне спілкування», «педагогічна взаємодія», «педагогічна комунікація». Роль «педагогічного спілкування» як системоутворювального концепту комунікативно-педагогічних явищ досліджували Н. Бутенко, І. Булах, І. Зязюн, З. Ковальчук, С. Коломійченко, М. Коць, В. Мазяр та ін. На домінантній ролі в освітньому процесі «педагогічної взаємодії» наголошували Л. Велитченко, В. Кручек, О. Матвієнко, М. Томашевська та ін. «Педагогічну комунікацію» як важливий чинник комунікативного підходу досліджували Н. Бутенко, Н. Волкова, С. Мусатов, М. Прищак, О. Фенцик, О. Шкуренко, Г. Яценко та ін. Дослідження дискурсу системоутворювального концепту (поняття) комунікативного підходу в освіті свідчить про складність і суперечливість зазначеного процесу. Це зумовлено невизначеністю понять «спілкування» («педагогічне спілкування»), «взаємодія» («педагогічна взаємодія») та «комунікація» («педагогічна комунікація»), особливо в контексті їх співвідношення, а також тим, що ці поняття визначають різні аспекти (сфери) комунікативного буття особистості. Тож жодне з них не може претендувати на роль загального системоутворювального поняття, яке поєднувало б «спілкування», «взаємодію» та «комунікацію», було б загальним для них. Проведений з початку ХХІ ст. дискурс став важливим чинником як активізації процесу пошуку системоутворювального концепту комунікативного підходу, так і розроблення теорії комунікативного підходу в освіті. 2024-01-01T00:00:00Z https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/44046 Антикрихкість – життєстійкість особистості в умовах невизначеності Прищак, М. Д. The essence and content of the phenomenon and the concept of antifragility have been studied. It has been proven that anti-fragility is a defining characteristic of a person's vitality in conditions of uncertainty. The practical aspects of the development of personality anti-fragility are analyzed.; Досліджено суть та зміст явища та поняття антикрихкості. Доведено, що антикрихкість є визначальною характеристикою життєстійкості особистості в умовах невизначеності. Проаналізовано практичні аспекти розвитку антикрихкості особистості. 2024-01-01T00:00:00Z