Збільшення дальності та тривалості польоту військово-транспортного літака Іл-76

Abstract

При виконанні роботи було досліджено статистичні матеріали та зроблено аналіз бойових задач літаків подібного призначення та їх льотно-технічні характеристики. З метою обґрунтування можливості реалізації заданих тактико-технічних вимог, були зроблені розрахунки відносної маси планера, злітної маси та центрування літака. На підставі статистичних даних було визначено оптимальні параметри кінцевої аеродинамічної поверхні та розроблено її конструкції. Виконані необхідні розрахунки інженерно-штурманського розрахунку для підтвердження необхідності даної модифікації. Кінцеві аеродинамічні поверхні є одним із шляхів для підвищення дальності та тривалості польоту, не змінюючи суттєво конструкцію літака за рахунок зменшення індуктивного опору при перетіканні повітря на кінцях крила.

During the performance of the work, statistical materials were studied and an analysis was made of the combat tasks of aircraft of a similar purpose and their flight and technical characteristics. In order to substantiate the possibility of implementing the given tactical and technical requirements, calculations were made of the relative weight of the glider, the take-off weight and the centering of the aircraft. On the basis of statistical data, the optimal parameters of the final aerodynamic surface were determined and its design was developed. The necessary engineering and navigational calculations were performed to confirm the necessity of this modification. End airfoils are one way to increase the range and duration of flight without significantly changing the design of the aircraft by reducing the inductive drag when the air flows over the wingtips.