Peter Lombard on God’s Knowledge: Sententiae, Book I, Distinctions 35-38, as the Basis for Later Theological Discussions

Abstract

Від середини 90-х постать Петра Ломбардського і його Книга Сентенцій знову почали відігравати важливу роль у науковому світі. Їх вивчали як з історико-теологічної, так і з історико-філософської перспектив. Але деякі аспекти думки теолога з Ломбардії, що були зафіксовані письмово й становили матеріальну підставу для теологічних проектів XIII-XV ст., не дістали належного вивчення. З огляду на це, вибрані частини Книги Сентенцій аналізуються в цій статті задля з’ясування способу, в який Ломбардець розмірковував щодо проблеми Божого знання. У статті доведено, що Боже знання для Ломбардця є Божим усвідомленням усього, що можна знати. Це знання не має каузальної сили, приналежної божественній волі. Але це знання здатне функціонувати у двох різних модусах: воно може бути або чисто когнітивним актом усвідомлення, або ж подвійним – когнітивним і вольовим – актом усвідомлення й одночасного воління у формі схвалення. Звідси випливає, що Боже знання в цілому не є каузативним, але Боже знання блага каузативним бути повинне, адже Бог одночасно і знає благо, і воліє блага. У статті висловлено обґрунтоване припущення того, що логіка Ломбардця передбачає сумісність Божого (перед)знання й вольової діяльності, з одного боку, і контингентності творіння та свобідної волі раціональних створінь, з іншого. Але деталі цієї концепції залишаються неоприявними, оскільки ця проблема була недостатньо опрацьована автором Книги Сентенцій.Since the mid-90’s the figure of Peter Lombard and his Book of Sentences has regained the importance in scholarly world and been studied from both historical-theological and historical-philosophical perspectives. But some aspects of his thinking, encapsulated in the written form, which was to become the material basis for the thirteenth- through the fifteenth-century theological projects, remained somewhat insufficiently researched. Therefore this article analyzes the select parts of the Book of Sentences with the purpose of looking at how Peter Lombard handled the issue of God’s knowledge. The article shows that for Peter Lombard God’s knowledge is God’s awareness of everything knowable. It has no causal power which belongs to the divine will. Nevertheless, this knowledge is able to function in two different modes: it can be either a purely cognitive act as awareness alone, or a double cognitive and voluntary act as awareness and simultaneous volition in the form of approbation. Hence, God’s knowledge in general is not causative, but God’s knowledge of the good must be causative because he simultaneously knows and wills what is good. The article reasonably suggests that Lombard’s logic implies the compatibility of God’s (fore)knowledge and voluntary activity, on the one hand, and the contingency of the created order and the rational creatures’ free will, on the other hand. But the details of this conception remain unrevealed as Lombard’s presentation of the problem is to be declared underdeveloped.