«Добро» і «благо» в українських текстах першої чверті XVII ст.: лексика перекладів

Abstract

Статтю присвячено історії формування богословського та філософського поняттєвого апарату в українських текстах першої чверті XVII ст. Аналіз принципів уживання лексем «добро» і «благо» в перекладах грецьких святоотцівських і аскетичних творів, показав такі тенденції: (1) Принципи використання обох лексем залежали від мови перекладу – староукраїнської чи церковнослов’янської. (2) У текстах церковнослов’янською мовою: фіксується переважання лексеми «благо» над лексемою «добро», що загалом точніше відповідає грецькому прототипові; «благо» послідовно резервується за «високим» стилем та окреслює смислові поля, пов’язані зі сферою сакрального; лексема «дὸбро» переважно вживається на рівні побутового мовлення. (3) У текстах, написаних староукраїнською мовою: лексема «благо» на загал відсутня, її скрізь замінено лексемою «добро»; при вживанні лексеми «добро» не прослідковується розрізнення сакрального та профанного смислових полів. (4) Демаркаційна лінія у способах мовлення, яка фіксує розрізнення між високим, богословським дискурсом, що оперує поняттями, та буденною мовою, проходить не тільки на рівні вибору мови (сакральної церковнослов’янської чи «простої» староукраїнської), але й на рівні вербалізованої мисленнєвої діяльності, закріпленої у специфічних спільних варіаціях слововжитку в межах кожного мовного узусу.The article is devoted to the history of the formation of theological and philosophical conceptual apparatus in Ukrainian texts of the first quarter of the 17th century. Analysis of the principles of the use of lexemes "dobro" and "blaho" in translations of Greek patristic and ascetic works, showed the following trends: (1) Principles for the use of both lexemes depended on the target language – old Ukrainian or Church Slavonic. (2) In the texts in Church Slavonic: the predominance of lexeme "blaho" is fixed over the lexeme "dobro", that in general rather corresponds to the Greek prototype; "blaho" is consistently reserved for the "high" style and defines the semantic fields associated with the sacral area; the lexeme "dobro" is mainly used at the level of everyday language. (3). In the texts written in old Ukrainian language: the lexeme "blaho" is missing, it is replaced everywhere by the lexeme "dobro"; the use of the lexeme "dobro" is no traceable distinction between the sacral and the profane semantic fields. (4). The line of demarcation in the ways of speaking that fixes the differences between high theological discourse that operates with the concepts and everyday language, is not only on the level of language choice (the sacral Church Slavonic or "simple" old Ukrainian), but also on the level at verbalized intellectual activity, fixed in the specific joint variations of word usage within each linguistic usage.