Возвращение рассказчика: последствия для гуманитаристики и богословия

Abstract

В статье рассматривается фигура рассказчика как субъекта культуры, приходящего на смену модернистскому автору и постмодернистскому интерпретатору. Описывается антропология рассказчика, предложенная В. Беньямином, и причины маргинализации рассказа. Раскрываются культурологические причины возвращения рассказчика в современной гуманитаристике и богословии. Анализируются концепции Х. У. Гумбрехта, Ф. Р. Анкерсмита, Э. Левинаса, Ж.-Л. Мариона, В. В. Бибихина, которые позволяют описать актуализацию фигуры рассказчика. Раскрывается связь благодарения и хвалебного дискурса с рассказом-свидетельством в контексте евхаристической герменевтики. Представлены такие формы актуализации рассказа как гимн, плач, проповедь и свидетельство в их связи с евхаристической антропологией.В статті розглядається постать оповідача як суб’єкта культури, що приходить на зміну модерністському авторові та постмодерністському інтерпретаторові. Описується антропологія оповідача, запропонована В. Беньяміном, та причини маргіналізації оповіді. Розкриваються культурологічні причини повернення оповідача в сучасній гуманітаристиці та богослов’ї. Аналізуються концепції Г.У. Гумбрехта, Ф.Р. Анкерсмита, Е.Левінаса, Ж.-Л. Маріона, В.В. Бібіхіна, які дозволяють описати актуалізацію постаті оповідача. Розкривається зв’язок подяки та хвального дискурсу із оповідддю-свідченням у контексті євхаристичної герменевтики. Наведені такі форми актуалізації оповіді як гімн, плач, проповідь і свідчення у їх зв’язку з євхаристичною антропологією.The article examines the figure of the storyteller as a subject of culture, who appears to replace the modernist author and the postmodernist interpreter. The anthropology of the storyteller as suggested by Walter Benjamin and the reasons for the marginalization of storytelling are described. Cultural motives for the return of the storyteller in contemporary humanities and theology are disclosed. The ideas of Hans Ulrich Gumbrecht, Frank Rudolf Ankersmit, Emanuel Levinas, Jean-Luc Marion and Vladimir Bibikhin, which enable one to describe the actualization of the figure of the storyteller, are analyzed. The connection between thanksgiving and laudatory discourse with the narration-as-evidence is demonstrated in the context of the Eucharistic hermeneutics. Such forms of the actualization of the storytelling as hymn, lamentation, sermon and testimony in their connection to the Eucharistic anthropology are presented.