Метод вдосконалення одношляхових протоколів динамічної маршрутизації

Abstract

Розглядаються сучасні протоколи динамічної маршрутизації, принцип їх функціонування та способи призначення метрики зв’язків. Визначено, що більшість з них є одношляховими, обирають один маршрут з мінімальною метрикою або здійснюють балансування між маршрутами з однаковою метрикою. Як результат функціонування мережі у такий спосіб спричиняє максимальне використання знайденого найкращого або альтернативного шляху, їх перевантаження, в той час як інші вузли (ресурси) мережі перебуватимуть в стані очікування (не задіяні при передачі трафіку). Впроваджувати зміни безпосередньо до протоколу динамічної маршрутизації є не доцільним, оскільки схожа ситуація існує серед всіх одношляхових протоколів, тому існує необхідність знайти універсальне рішення. Це можливо здійснити через структурні зміни в мережі, а саме модифікацію процесу маршрутизації, скомбінувавши найкращі особливості розподіленого та централізованого способів маршрутизації.

The modern protocols of dynamic routing, the principle of their functioning and methods of assigning the link metric are considered. It is determined that most of them are one-way, choose one route with a minimum metric or perform balancing between routes with the same metric. As a result, the network operation in this way causes the maximum use of the best or alternative path found, their overload, while other nodes (resources) of the network will be in standby (not involved in the transmission of traffic). Implementing the changes directly to the dynamic routing protocol is not feasible, since a similar situation exists among all one-way protocols, so there is a need to find a universal solution. This is possible through structural changes in the network, namely, the modification of the routing process, combining the best features of distributed and centralized routing methods.