Раціональність ренесансного гуманізму

Abstract

Робота має на меті дослідити академічну долю ренесансного гуманізму, об’єднаного світоглядною тенденцією Відродження, що розпочинається зі змістовного розмежування вченої спільноти, а закінчується виробленням нових форм номології та методології. В перебігу цих трансформацій типологічні зразки гуманізму в концептуальному просторі полярних визначень співвіднесені як з антитезами схоластичній раціональності, так і з рецепціями античної академічної культури в мінливому соціальному контексті

The work is dedicated to the academic destiny and relations of the Renaissance humanism united by the worldview tendency of the Renaissance project that begins with meaningful dissociation of the scientific community, and ends with the production of new forms of nomology and methodology. In the course of these transformations, typological samples of humanism in the conceptual space of the polar definitions as classified and correlated both with a scholastic rationality antitheses and receptions of antic academic culture in a changing social context