Особистість та історія в романі Д. Балашова «Великий стіл»

Abstract

У статті розглядається своєрідність художньої інтерпретації питання про роль особистості в історії у романі Д. Балашова «Великий стіл». Показано, що осмислення закономірностей історичного процесу з позицій пасіонарної теорії етногенезу надало автору нові можливості для художнього аналізу минулого. Виявлено, що письменник не абсолютизує роль окремої особистості в історії, показуючи обумовленість результативності політики правителів мірою її відповідності загальнонаціональним настроям та інтересам.В статье рассматривается своеобразие художественной интерпретации вопроса о роли личности в истории в романе Д.Балашова «Великий стол». Показано, что осмысление закономерностей исторического процесса с позиций пассионарной теории этногенеза предоставило автору новые возможности для художественного анализа прошлого. Выявлено, что писатель не абсолютизирует роль отдельной личности в истории, показывая обусловленность результативности политики правителей мерой ее соответствия общенациональным настроениям и интересам.The article deals with the peculiarity of the artistic interpretation of the question of the role of the individual in history in D. Balashov's novel “The Great Throne”. It is shown that the research of the laws of the historical process from the standpoint of the passionary theory of ethnogenesis gave to the author new possibilities for the artistic analysis of the past. It is revealed that the writer does not absolve the role of the individual in history and shows the conditionality of the effectiveness of the policy of the rulers to the extent of its compliance with national moods and interests.