Особливості ідентифікації фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств

Abstract

У статті відзначено, що поняття фінансової стійкості є ширшим за традиційні економічні категорії, такі як, «кредитоспроможність», «рентабельність» та інші, адже інтегрує у собі оцінку фінансових результатів підприємства з багатьох сторін. Авторами визначено, що фінансова стійкість є багатогранним економічним явищем, що виявляє здатність підприємства здійснювати свою діяльності безперебійно, незважаючи на загрози, які можуть позначатись на його господарській активності. Фінансова стійкість досліджується як комплексна категорія, яка з однієї сторони розглядає суто внутрішні елементи забезпечення стабільної роботи підприємства, а з іншої – передбачає ефективне функціонування підприємства в мінливих умовах, котрі часто здійснюють дестабілізуючий вплив. Доведено, що оптимізація фінансової стійкості сільськогосподарського підприємства здійснюється для забезпечення якісних змін у складі інших елементів фінансового стану, що забезпечує нові можливості для його економічного зростання. Обґрунтовано доцільність використання при управлінні структурою фінансових ресурсів методів, які враховують специфічні галузеві особливості підприємства такі як сезонність виробництва, залежність від природнокліматичних факторів, значна тривалість виробничого циклу, використання частини готової продукції у власному виробництві, конкуренцію на ринку та інші. Виявлено особливості ідентифікації фінансової стійкості сільськогосподарського підприємства на основі оцінювання відносних показників фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств Вінницької області, де у даний час створюються передумови для трансформації міжгалузевих відносин, налагоджується механізм цінового та фінансово-кредитного спрямування на ефективний розвиток аграрного сектору, формується система інвестиційно-інноваційного забезпечення сільського господарства. Проведені розрахунки показників фінансової стійкості підтверджують наявність порушень платіжного балансу підприємств та неналежну структуру розподілу власного капіталу сільськогосподарських підприємств регіону.