Деконструкційний поворот у трансцендентальному мисленні

Abstract

Статтю присвячено визначенню місця деконструкції в історії трансцендентальної філософії. Проект Ж. Деріди розглядається як одне з найрепрезентативніших і найпослідовніших втілень теоретичних засад трансценденталізму, поряд із такими визначними концепціями, як Кантова критика та Гусерлева феноменологія. Пропонується ряд характеристик трансцендентального мислення, на основі якого уможливлюється історико-філософська реконструкція трансцендентальної парадигми. Дерідіанський підхід розглядається як поворот до традиції, зрозумілої як par exellence традиція трансцендентальна, що як така керується настановою на «поворотність». Аналізується історико-філософська спадковість деконструктивного «зворотнього повороту» у стосунку до гусерлівського Rückfrage – зворотнього запитування: методу, ідеї та настанови, що відтворюються в деконструкційній стратегії інтерпретативної критики. Запроваджується поняття гіперболічного трансценденталізму, яке має на меті (1) охарактеризувати деконструктивну версію трансцендентальної філософії та (2) вказати на іманентну тенденцію трансцендентального мислення, конститутивну як для Кантового критичного проекту, так і для Гусерлевої настанови на мисленнєвий радикалізм, межі якого сягають від методологічних гіпербол (редукції та епохе) до історико-філософської інтенції на радикалізацію «трансцендентального мотиву». В обґрунтуванні своєї дослідницької позиції авторка спирається на тематизоване самим Дерідою поняття «квазі-трансцендентального», що характеризує спосіб де-догматизації, критичного очищення та збереження властиво трансцендентальних засад філософського мислення.The paper addresses the problem of the place of deconstruction in the history of transcendental philosophy. J. Derrida’s project is considered as one of the most representative and consistent realizations of theoretical foundations of transcendentalism along with prominent conceptions such as Kant’s critique and Husserl’s phenomenology. The author suggests a number of attributes of transcendental thinking that allow historical reconstruction of the transcendental paradigm. Derridian approach is considered as a turn towards this tradition, conceived as a transcendental tradition par exellence, guided by the attitude of «turning. Historical legacy of deconstructive «turning» is analyzed with respect to Husserlian Rückfrage: return-inquiry as method, idea and attitude, reproducing in deconstructive strategy of interpretative critique. A concept of hyperbolic transcendentalism is introduced in order to (1) define a deconstructive version of transcendental philosophy and (2) indicate an immanent tendency in the transcendental thought, constitutive for both Kantian critical project and Husserlian strive towards intellectual radicalism extending from methodological hyperboles (reduction and epoche) to radicalization of «transcendental motive». The author relies upon the concept of quasi-transcendental (thematized by Derrida himself), which defines a mode of de-dogmatization, critical purifying and preservation of proper transcendental foundations of philosophical thinking.