Диалектика теологического и умозрительного

Abstract

В статье рассматривается проблема теологического и умозрительного в их диалектически-системном смысле. Автор приходит к выводу, что чем непосредственнее обосновывается необходимость исторической теологии в узком смысле – как экзегезы, как церковной и догматической истории, тем неизбежнее становится потребность в абстракции, умозрительном осмыслении себя. С другой стороны, именно это умозрительное осмысление себя позволяет системно и плодотворно развиваться самой теологии. Автор рассматривает эту диалектическую связь преимущественно на материале протестантской теологической традиции.

В статті розглядається проблема теологічного і умоглядного в їх діалектично-системному сенсі. Автор доходить висновку, що чим безпосередніше обґрунтовується необхідність історичної теології у вузькому сенсі – як екзегези, як церковній і догматичній історії, тим неминучішою виявляється потреба у абстракції, умоглядному осмисленні себе. Втім, з іншого боку, саме це умоглядне самоосмислення дозволяє системно і плідно розвиватись самій теології. Автор розглядає такий діалектичний зв’язок переважно на матеріалі протестантської теологічної традиції.

The article considers the problem of theology and the speculative in their dialectic and systemic sense. The author comes to the conclusion that the more spontaneously the necessity of historical theology is grounded (in a narrow sense, as exegesis, as church and dogmatic history), the more inevitable becomes their need of abstraction and speculative comprehension of themselves. On the other hand, this very speculative comprehension of oneself allows theology to develop fruitfully and systemically. The author considers this dialectic connection on the example of Protestant theology.