<link rel="stylesheet" href="styles.f3b1fba60ec7970c.css">

Методологія теологічного мислення у творах св. Максима Сповідника

Ескіз

Файли

document (48).pdf (372,02 KB)

Дата

2013

Автори

Назва журналу

Номер ISSN

Назва тому

Видавець

Вінницький національний технічний університет

DOI

https://doi.org/10.22240/sent28.01.042

Анотація

The author proves the inadequacy of previous studies of Maximus the Confessor’s theological system. These studies paid little attention to the originality of transformation of Cappadocian Fathers’ teaching by this thinker. The paper demonstrates that Maximus turned out to be ahead of his time in his ontological reinterpretation of the previous patristic tradition. A revolutionary version of Christian Platonism created by Maximus the Confessor, requires new stu-dies, especially in comparison with the ancient philosophers.

Опис

Ключові слова

methodology , theology , anthropology , Christian Platonism

УДК

Тип документа

Article

Мова

uk_UA

Є частиною

Sententiae. № 1 : 42-50.

ISSN

2075-6461
2308-8915

Бібліографічний опис

Чорноморець Ю. Методологія теологічного мислення у творах св. Максима Сповідника [Текст] / Ю. Чорноморець // Sententiae. – 2013. – № 1. – С. 42-50.

URI

http://ir.lib.vntu.edu.ua/handle/123456789/25519

Зібрання

Sententiae. 2013. № 1

Схвалення

Рецензія

Доповнено

Цитується в

Список використаної літератури (19)

  1. Месяц С.В. Трансформация античного понимания Абсолюта в христианском богословии IV века // Космос и душа. Учения о вселенной и человеке в Античности и в Средние века / общ. ред. П.П. Гайденко, В.В. Петров. – М.: Прогресс-Традиция, 2005. – С. 823–858.
  2. Нестерова О.Е. Allegoria pro typologia. Ориген и судьба иносказательных методов интерпре-тации Священного Писания в раннепатристическую эпоху. – М.: ИМЛИ РАН, 2006. – 304 с.
  3. Светлов Р.В. Дамаский Диадох как представитель афинской школы неоплатонизма // Дамаский Диадох. О первых началах/ Пер. с древнегреч. Л. Ю. Лукомского; Подгото-вка Л.Ю. Лукомского, Р.В. Светлова. – СПб.: РГХИ, 2000. – С. 755–828.
  4. Чорноморець Ю.П. Візантійський неоплатонізм від Діонісія Ареопагіта до Геннадія Схола-рія. – К.: Дух і літера, 2010. – 568 с.
  5. Corsini, E. (1962). Il trattato «De Divinis Nominibus» dello pseudo-Dionigi e i commenti neoplatonici al Parmenidi. Torino: G. Giappichelli.
  6. Geanakoplos, D. J. (1969). Some Aspects of the Influence of Byzantine Maximus the Confessor on the Theology of East and West. Church History, 38(2), 150-163.
  7. Gersh, S. (1978). From Jamblichus to Eriugena. An Investigation of the Prehistory and Evolution of the Pseudo-Dionysian Tradition. Leiden: Brill.
  8. Jones, J. D. (2005). An Absolutely Simple God? Frameworks for Reading Pseudo-Dionisius Areopagite. Thomist, 69(3), 371-406.
  9. Karayannis, V. (1993). Maxime le Confesseur. Essence et énérgies de Dieu. Paris: Beauchesne.
  10. Larchet, J.-C. (1996). La divinisation de l'homme selon saint Maxime le Confesseur. Paris: Cerf.