Основний державний закон УНР 1920 р. як пам`ятка української політико-правової думки

Abstract

Стаття досліджує передумови створення та аналізує конституційно-правові норми проєкту Конституції «Основний державний закон Української Народної Республіки», підготовленого «Правительственною Комісією по виробленню Конституції Української Держави» під головуванням міністра закордонних справ УНР А. Ніковського у вересні 1920 р. Вказано на роль Всеукраїнської Національної Ради у підготовці проєкту Конституції УНР. Висвітлено активну роль відомого державного діяча ЗУНР, доктора права Степана Барана у підготовці цього проєкту. Стверджується, що проєкт Правительственної комісії «Основний державний закон Української Народної Республіки» конституював УНР як самостійну і незалежну, демократичну, парламентсько-президентську республіку. Вона створювалась унітарною державою з правом національно-культурної автономії для окремих частин держави, а у перспективі – з можливістю приєднання інших українських земель на засадах федерації. Повнота влади належала народу. Державна влада поділялась на законодавчу, виконавчу і судову, визнавалось право місцевого самоврядування. Проєкт Конституції передбачав рівність прав громадян та широкий комплекс прав і свобод. Закріплювався принцип верховенства закону (але не верховенства права). Тобто, за Конституцією Українська Народна Республіка мала деякі ознаки правової держави.