Евристичність діалогічного мислення Г. С. Сковороди як феномен «критичного розуму»

Abstract

У статті досліджуються евристичні аспекти діалогічного мислення Г.С.Сковороди, що пов’язані із специфічною стратегією «критичного розуму». Показано, що мислення філософа містить у собі альтернативний проект «просвітництва» розуму, який не тільки не пориває із містичним досвідом і христоцентризмом європейської традиції, але навпаки, актуалiзує потенціал критики «природнього» розуму, який вони у собі містять. Обґрунтовано типологію структурних рівнів діалогу як філософського жанру і способу філософування, що реалізований у текстах Г. С. Сковороди.В статье исследуются эвристические аспекты диалогического мышления Г. С. Сковороды, связанные со специфической стратегией «критического разума». Показано, что мышление философа содержит в себе альтернативный проект «просвещения» ума, который не только не разрывает связи с мистическим опытом и христоцентризмом европейской философской традиции, но наоборот, актуализирует тот мощный потенциал критики «естественного» разума, который они в себе содержат. Обосновывается типология структурных уровней диалога как философского жанра и как особого метода философствования, реализованная в текстах Г. С. Сковороды.The author considers the heuristic aspects of G. Skovoroda’s dialogical thinking, which are determined by scientific strategy of critical mind. The paper shows that the thoughts of philosopher contain alternative project of “enlightened” mind, which does not brake relations with mystic experience and Cristcentrism of European philosophical tradition, but actualizes that powerful potential of “enlightened” reason’s critic which they contain. Typology of structural levels of dialogue as a philosophical method and as a special method of philosophizing, realized in Skovoroda’s texts, is grounded here.