Педагогічні та соціально-економічні аспекти самозбереження здоров'я зайнятого населення України

Abstract

Розглянуто проблему самозбереження здоров’я зайнятого населення як пріоритетний напрямок державної, освітньої, духовної, соціально-економічної політики й дослідження педагогіки безпеки. Виявлено, що найбільш значущим детермінантою самозбереження здоров’я людини є здоровий спосіб життя при поєднанні чотирьох його основних складових, а саме: фізичного, духовного, соціального й економічного здоров’я. Обґрунтовано, що педагогічна валеологія є не лише носієм ідеї здоров’я як основного життєвого пріоритету, а й найважливішим елементом педагогіки безпеки. Доведено, що соціально-економічні аспекти самозбереження здоров’я дозволяють стимулювати людину до здорового способу життя, своєчасного проходження медичних оглядів і лікування; безпечної поведінки як у побуті, так і на виробництві, а також його можна розглядати як фактор людського розвитку України. Мета роботи – дослідження педагогічних і соціально-економічних аспектів побудови механізму самозбереження здоров’я зайнятого населення України. Відповідно до дослідження соціально-економічного аспекту самозбереження здоров’я людини, доведено, що дотримання принципів педагогічної валеології суттєво підвищує безпеку та комфортність життя, а саме: насамперед, у напрямку дотримання здорового способу життя (раціональне поєднання фізичних і психічних навантажень, особиста гігієна, раціональне харчування, відсутність шкідливих звичок, заняття фізичною культурою); своєчасного лікування та проходження диспансеризації, що дозволить підвищити рівень доступності до сфери медицини; забезпечення безпеки на виробництві (підвищується рівень відповідальності працівників за власну безпеку під час виконання будь-яких видів робіт) та в побуті; підвищення стійкості людини до соціально-економічних змін у державі.