Публічна історія – нове поле міждисциплінарності

Abstract

На теперішній час нагальною потребою є модернізація вищої освіти. Складна ситуація спостерігається на історичних факультетах університетів. Її можна охарактеризувати як «кризу невідповідності»: існуюча модель сформувалася досить давно і не відповідає потребам суспільства. З одного боку, в суспільстві на різних рівнях зростає попит на історію. З іншого боку, освітній капітал індивідів, котрий дає історичний факультет, перестав відповідати запитам ринкового господарства. У третьому тисячолітті переваги матимуть фахівці, які одержали назву «мультипотенціали». У їх підготовці необхідно орієнтуватися на коло актуальних компетенцій, а не тільки заучування дат давно минулих часів. Пропонується в якості нормативного курсу для старших студентів бакалаврату ввести міждисциплінарний курс «Публічна історія», який покликаний інструменталізувати професію історика в рамках ринкових умов.Modernizing higher education is an urgent problem. A complicated situation is observed at the faculties of history in universities. It can be described as “a crisis of irrelevance”: the current model has been formed quite long ago and does not correspond to social requirements. On the one hand, there is growing social demand for history at different levels. On the other hand, the individuals’ educational capital, received at the faculty of history, is no longer adequate to the requirements of the market. In the third millennium advantage will belong to experts called “multipotentials”. Their training must be oriented at a range of actual competences, not just at drilling of dates long begone. It is suggested to introduce an interdisciplinary course “Public history” as a compulsory course for senior baccalaureate students, in order to instrumentalize the historian’s profession within the market framework.