Буття і насолода: від суб’єкта cogito Декарта до суб’єкта imago де Сада

Abstract

У статті досліджується просвітницький зсув у тлумаченні насолоди, що призвів до побудови специфічного етосу/номосу насолоди і трансформації моделі буття/мислення. Цим конституюється перехід від метафізики ума, що її обґрунтував Декарт, до (мета)фізики тіла, яку презентував маркіз де Сад. Стверджується, що цей зсув або мета/фізичний розрив здійснюється на перетині двох ліній: розуму і насолоди. Із урахуванням лінії розуму, в статті передовсім актуалізовано лінію насолоди, що дає змогу дослідити трансформацію фундаментальної для західної філософії тотожності буття і мислення. Автор з’ясовує місце насолоди в Декартових концептуалізаціях тотожності буття і мислення, та розрізнення душі й тіла. Як наслідок, формулюється максима суб’єкта cogito: саме мислячи я насолоджуюся буттям. Декартовому підходові протиставляється матеріалістичне визначення насолоди й задоволення, яке розробляє Сад. Ця концептуалізація насолоди дозволяє здійснити перехід до (мета)фізики тіла, яка визнає лише тілесне/фізичне буття, що постійно гіпертрофується виображенням. Звідси випливає, що садівський суб’єкт imago конституює максиму: лише насолоджуючись буттям я мислю.The article studies the enlightemently shift in the interpretation of enjoyment, which led to the construction of a particular ethos/nomos enjoyment and transformation in the model of being/thinking. Thus, constituted the transition from the metaphysics of mind, grounded by Descartes, to (meta)physic of body, presented by the Marquis de Sade. This shift or meta/physical gap is carried out at the intersection of two lines: the reason and enjoyment. Given line of reason, the article specifically actualized line of enjoyment, allowing to explore the transformation of the identity of being and thinking which is fundamental to Western philosophy. It sets the place of enjoyment in Cartesian concept of the identity of being and thinking, and the distinction of soul and body. It formulated on this bases the maxim the subject of the cogito: I enjoy it thinking being. Approach of Descartes is opposed by the materialistic definition of enjoyment and pleasure, designed Sade. This conceptualization of the enjoyment enables the transition to (meta)physic of body, which recognizes only bodily/physical being hypertrophicated by the imagination. According to this, it is concluded that the sadian subject imago constitutes maxim: only enjoying of being I am thinking.