Догматизм Forever, ничего нового

Abstract

Данная статья – ответ на сочинение А. Богачёва «Sacrificum intellectus, или Новое лицо догматизма». Сколь возможно абстрагируясь от личностного контекста, автор пытается аргументировать правомерность существования хрис-тианской метафизики в современной философии. Поле дискурса очерчено дистинкцией понятий «знание – вера» и «субъект – личность (ипостась)». Речь идёт об онтологическом приоритете личностного модуса бытия перед индивидно-субъектным и, соответственно, о вере как условии возможности знания и человеческого образа бытия, поскольку человек представлен здесь как знающее себя бытие, как тождество бытия и знания.This article is an answer to the article by Andriy Bogachov “Sacrificium intellectus. A re-presentation of modern dogmatism”. The author, trying to abstract as far as possible from a personal context, attempts to argue for the legitimacy of Christian metaphysics in contempo-rary philosophy. The field of discourse is outlined by the distinction between the concepts “knowledge/faith” and “subject/personality (hypostasis)”. The key question is ontological priority of a personal modus of being over individual-subjective modus, and, respectively, faith as a condition of a possibility of knowledge and human image of being, since human being is portrayed here as a being that knows itself, as an identity of being and knowledge.Ця стаття – відповідь на твір А. Богачова «Sacrificum intellectus, або ж Нове обличчя догматизму». Якомога абстрагуючись від особистісних аспектів, автор намагається аргументувати легітимність і доречність існування християнської метафізики в сучасній філософії. Поле дискурсу окреслено дистинкцією понять «знання – віра» та «суб’єкт – особистість (іпостась)». Обстоюється онтологічний пріоритет особистісного модусу буття перед індивідно-суб’єктним і, відповідно, йдеться про віру як умову можливості знання та людського способу буття, оскільки людина постає як буття, що знає себе, як тотожність буття та знання.