Вплив механічних факторів при використанні штучних імплантів для фіксації ділянки перелому

Abstract

Основним принципом оперативного лікування переломів та пошкоджень кісток опорно-рухового апарату є репозиція відламків з їх подальшою фіксацією різноманітними штучними конструкціями до консолідації перелому. На цей процес впливає суттєва кількість факторів, як загальних (вік хворого, наявність супутніх захворювань, порушення метаболізму, прийом лікарських засобів тощо) так і локальних (якість співставлення фрагментів перелому, кровопостачання цієї ділянки, наявність інфекції цієї ділянки та ін.). Суттєве значення мають механічні фактори: досконалість конструкції фіксуючого засобу, його матеріал, їх взаємодія із організмом хворого тощо. Традиційно вважається, що для потреб остеосинтезу кісток слід використовувати найбільш міцні конструкційні матеріали, оскільки внаслідок дії навантаження часто відмічаються такі явища, як міграція елементів фіксуючої конструкції, їх злам, вторинне зміщення, незрощення перелому. Сюди ж слід віднести також явища метаболізму, біологічну сумісність матеріалів елементів фіксуючої системи.The main principle of surgical treatment of fractures and injuries of the musculoskeletal system is the reposition of fragments with their subsequent fixation by various artificial structures to consolidate the fracture. This process is influenced by a significant number of factors, both general (age of the patient, the presence of comorbidities, metabolic disorders, medication, etc.) and local (quality of comparison of fracture fragments, blood supply to this area, the presence of infection in this area, etc.). Mechanical factors are essential: the perfection of the design of the fixative, its material, their interaction with the patient's body and so on. It is traditionally believed that for the needs of osteosynthesis of bones should use the strongest structural materials, because due to the action of the load are often observed such phenomena as migration of elements of the fixing structure, their fracture, secondary displacement, nonunion fracture. This should also include the phenomena of metabolism, the biological compatibility of materials of the elements of the fixing system.