На шляху до автентичного буття: Феноменологічна деструкція Аристотеля у райнього Гайдеґера

Abstract

У статті досліджуються специфічні властивості феноменологічної деструкції Аристотеля раннім Гайдеґером. Тлумачення Аристотелевої філософії розглядається у перспективі розбудови проекту фундаментальної онтології і перших підступів до «Буття і часу». Гайдеґерове тлумачення Стагіритової думки, з одного боку, містить значний герменевтичний потенціал, але, з іншого, у насильницький спосіб перетлумачує головні мотиви і принципи філософії Аристотеля. У своєму тлумаченні Аристотелевих текстів Гайдеґер виходить із недостатньо прояснених передумов і в своїй екзегезі застосовує імпліцитні квазі-нормативістичні й квазі-персоналістичні концептуальні схеми.The article investigates specific features of phenomenological destruction of Aristotle by early Heidegger. Interpretation of Aristotle’s philosophy is considered in the light of his devel-oping the project of fundamental ontology and first approaches to «Being and time». Heideg-ger’s interpretation of Aristotle’s thinking, on the one hand, has considerable hermeneutics potential, but, on the other hand, violently reinterprets the main motives and principles of Aris-totle’s philosophy. Heidegger in his interpretation of Aristotle’s texts proceeds from not quite clarified presuppositions and implicitly uses in his exegesis quasi-normativistic and quasi-personalistics conceptual schemes.