Model of Psychological Readiness of a Coach to Make Decisions in Extreme Situations of Professional Activity

Abstract

Завищена самооцінка провокує постановку цілей, вищих за реальні можливості, нехтування необхідною інформацією, зменшення імовірності невдачі, мінімізацію зусиль для досягнення мети, «розслаблювальний» ефект успіху та сильне емоційне переживання невдачі; потреба підтримувати рівень самооцінки призводить до захисного ігнорування невдач, пояснення їх зовнішніми причинами, що послаблює стимул до їх подолання. Різко завищена самооцінка може створити на певному етапі діяльності зону постійних невдач, знижену професійну мотивацію. Наслідком заниженої самооцінки є пасивність, острах відповідальності, схильність ставити надто легкі завдання, недооцінювання суб’єктивної імовірності успіху, що порушує вплив невдач. Очевидно, що неадекватність самооцінки стає перешкодою для професійної адаптації. Як свідчать наші спостереження, характерно, що завищену самооцінку мають тренери, які не мають достатнього рівня компетентності в управлінні підлеглими. Але й адекватна висока самооцінка, що стихійно формується в процесі професійної підготовки, може стати дезорганізувальним чинником, якщо її некритично переносять з навчальної на професійну діяльність. У цьому разі вступ у професійну діяльність, що вже характеризується зниженням стійкості самооцінки, ускладнюється її сильними коливаннями. Крім того, ми виявили, що значущої кореляції між успішністю навчання та успішністю на початку професійної діяльності немає. Висока самооцінка молодого фахівця нерідко є перешкодою для його прийняття в колектив. Творчий адаптивний компонент, який переважає над конформним, є перешкодою на цьому етапі.

Inflated self-esteem provokes goal setting higher than the real possibilities, neglect of the necessary information, reduction of the probability of failure, minimization of efforts to achieve the goal, \"relaxing\" effect of success and a strong emotional experience of failure; the need to maintain the level of self-esteem leads to a protective ignoring of failures, the explanation of their external causes, which weakens the incentive to overcome them. Sharply inflated self-esteem can create at a certain stage of activity a zone of constant failures, reduced professional motivation. The consequence of low self-esteem is passivity, fear of responsibility, tendency to set too easy tasks, underestimation of the subjective probability of success, which disrupts the impact of failures. Obviously, the inadequacy of self-esteem becomes an obstacle to professional adaptation. As evidenced by our observations, it is characteristic that coaches who do not have a sufficient level of competence in the management of subordinates, have an inflated self-esteem. But also adequate high self-esteem, which is spontaneously formed in the process of professional training, can become a disorganizing factor, if it is not critically transferred educational to professional activities. In this case, entering a professional activity, which is already characterized by a decrease in the stability of self-esteem, is complicated by its strong fluctuations. In addition, we found that there is no significant correlation between learning success and success in starting a professional activity. High self-esteem of a young specialist is often an obstacle to his acceptance into the team. The creative adaptive component, which prevails over the conformal one, is an interference at this stage.