Дерида як об’єкт історії філософії: концепт апорії в ракурсі проблеми універсальності

Abstract

Ідея апорії, згідно з автором, призводить до перетворення філософії Дериди на підґрунтя нового різновиду універсалізму. Цей новий універсалізм базується на принципах відношення та відмінності; він залучає поняття «радикально Іншого» (у тому числі, у модусі партикулярності або сингулярності) до царини універсального. Як суттєвий чинник деконструкції бінаризму, апорія призводить до підважування парадигми вибору; останню Дерида замінює настановою на «неможливу» взаємозумовленість концептів, що, згідно з традиційним підходом, розглядаються як несумісні. Автор доводить, що універсалістський потенціал деридианської думки виявляє себе в застосуванні трансцендентального підходу до проблеми універсального. Але у випадку Дериди йдеться про квазі-трансценденталізм, що поєднує в собі моменти критики та радикалізації Кантового і Гусерлевого різновидів трансцендентального підходу. У статті доведено, що ідея апорії має фундаментальне значення для конституювання квазі-трансцендентального універсалізму. Виявлено взаємопов’язаність (аж до ототожнення) концептів апорії та досвіду, а також фундаментальний зв’язок між концептом апорії та базовою квазі-трансцендентальною структурою «умови можливості/умови неможливості». Продемонстровано, що в межах проблеми апорії відбувається властиво трансцендентальне перекривання теоретичного і практичного вимірів філософського дискурсу. Встановлено, що в рамках дискурсу апорії відбувається характерне для трансцендентального підходу переосмислення відношення між універсальним і партикулярним (сингу-лярним): традиційне протиставлення трансформується в осциляцію та перекривання. Результати дослідження, викладені в статті, дозволяють дійти історико-філософського висновку про наявність, значущість і специфіку мотиву універсальності в рамках деридианського квазі-трансценденталізму. Нерідко залишаючись імпліцитним, цей мотив, утім, постає рушійною силою деконструкційного мислення.The idea of aporia, according to the author, leads to the transformation of Derrida’s philoso-phy on the basis of a new kind of universalism. This new universalism is based on the principles of relation and difference; it involves the concept of “radically Other” (in particular, in the modes of particularity and singularity) into the field of the Universal. As an essential factor of bi-narism’s deconstruction, an aporia leads to undermine a paradigm of choice. Derrida substitutes this paradigm with an attitude to “impossible” interdependence of concepts, which, according to traditional approach, are treated as incompatible. The author proves that universalistic potential of Derrida’s thought reveals itself in applica-tion of transcendental approach to the problem of universal. Nevertheless, in case of Derrida it is quasi-transcendentalism that unites in itself moments of critics and radicalization of Kantian and Husserlian types of transcendental approach. The paper proves that the idea of aporia has fundamental significance for constituting quasi-transcendental universalism. Interconnectedness (up to identity) of concepts of aporia and expe-rience is evinced, as well as fundamental link between the concept of aporia and basic quasi-transcendental structure of “conditions of possibility/conditions of impossibility”. Within the problem of aporia, as is shown, inherently transcendental overlap between theoretical and prac-tical dimensions is taken place. As is detected, in the discourse of aporia there appears a rethink-ing of Universal/Particular (Singular) relation: traditional contraposition is transformed into os-cillation and overlapping (this rethinking is proper for the transcendental approach). The results of the study, set forth in the article, allow historico-philosophical conclusion about presence, significance and peculiarity of the motive of universality in Derrida’s quasi-transcendentalism. Often remaining implicit, this motive, however, appears to be the driving force for deconstructive thinking.