Некласична раціональність і післялапласівський детермінізм

Abstract

В статті проведено аналіз післялапласівського детермінізму, що дозволяє побачити концепт наукової раціональності у його становленні та окреслити його проблемний статус в постнекласичному контексті науки. Встановлено, що розвиток ймовірнісного стилю мислення сприяє рефлексії комунікативних та коеволюційних аспектів раціональності. Виявляючи цю тенденцію в загальному контексті тематики наукових парадигм, автор позначає раціональну стратегію асиміляції випадковості та цілепокладання в сучасній науковій методології.

The article analyzes post-Laplace’s determinism that allow to see the concept of scientific rationality in its formation and define its problematic status in post-nonclassical context of science. It has been established that the development of probable style of thinking contributes to reflection of communicative and coevolutionary aspects of rationality Upon discovering this tendency in general context of the subject area of scientific paradigms the author marks rational strategy of assimilation of chance and expediency in modern scientific methodology.