Проєктування адаптивних інформаційних систем управління навчальним процесом

Abstract

The paper presents a systematic review and comparative analysis of educational process management systems in Ukrainian and Baltic universities to systematize architectural approaches to digitalization and identify patterns of digital transformation. The research is based on the comparative institutional analysis of representative cases using TOGAF methodology for architectural system analysis. The study reveals a 15—20 year gap in management digitalization between Ukrainian higher education institutions and their Estonian, Latvian, and Lithuanian counterparts, creating threats to competitive positions in the European educational market. The research establishes that the key difference lies in the architectural approach: Baltic systems are based on robust national digital infrastructure (Estonian X-Road with integration of 929+ state institutions, Lithuanian AIKOS as a centralized registry of education providers), while the Ukrainian EDEBO performs predominantly registration functions without full integration with internal university systems due to the lack of open APIs and standardized data exchange protocols. Through detailed analysis of the University of Tartu (SIS/ÕIS system since 2001 with authentication via national PKI), Riga Technical University (ORTUS portal since 2007 with multi-tenant architecture and Smart Campus IoT project), and Vilnius University (migration to Oracle PeopleSoft with multilingual interface and artificial intelligence for dropout risk prediction), three successful models of digital transformation are systematized: national platform as a service, consortium approach, and corporate solutions with adaptation to national needs. Literature analysis identified five critical success factors for university digital transformation: national digital infrastructure, standardization of exchange protocols, IT project funding, personnel qualification, and leadership support. The comparative analysis revealed a significant gap in digital maturity between Baltic and Ukrainian universities across all key assessment domains. A three-level conceptual model for adapting Baltic experience to Ukrainian higher education institutions is substantiated: architectural level (development of open APIs for EDEBO integration, standardization of exchange protocols), institutional level (formation of regional consortiums for joint funding and system development), and technological level (modernization of existing LMS infrastructure with analytical components). The research results form a theoretical and methodological foundation for developing national higher education digitalization strategy and substantiating conceptual principles for digital transformation of Ukrainian universities, considering the specifics of national regulatory framework and resource constraints.

Проаналізовано системи управління навчальним процесом в українських та прибалтійських університетах з метою систематизації підходів до цифровізації та виявлення закономірностей цифрової трансформації. Дослідження базується на порівняльному інституційному аналізі репрезентативних кейсів з використанням TOGAF-методології для архітектурного аналізу систем. Виявлено 15—20-річне відставання українських ЗВО у цифровізації управління від естонських, латвійських та литовських університетів, що створює загрозу втрати конкурентних позицій на європейському освітньому ринку. Встановлено, що ключова відмінність полягає в архітектурному підході: прибалтійські системи базуються на потужній національній цифровій інфраструктурі (естонський X-Road з інтеграцією 929+ державних установ, литовський AIKOS як централізований реєстр освітніх провайдерів), тоді як українська ЄДЕБО виконує переважно реєстраційні функції без повноцінної інтеграції з внутрішніми системами ЗВО через відсутність відкритих API та стандартизованих протоколів обміну даними. На прикладі Тартуського університету (система SIS/ÕIS з 2001 року з автентифікацією через національну PKI), Ризького технічного університету (портал ORTUS з 2007 року з мультитенантною архітектурою та IoT-проєктом Smart Campus) та Вільнюського університету (міграція на Oracle PeopleSoft з багатомовним інтерфейсом та штучним інтелектом для прогнозування ризиків відрахування) систематизовано три успішні моделі цифрової трансформації: національна платформа як сервіс, консорціумний підхід та корпоративні рішення з адаптацією до національних потреб. Аналіз літературних джерел виявив п’ять критичних факторів успішної цифрової трансформації університетів: національна цифрова інфраструктура, стандартизація протоколів обміну, фінансування ІТ-проєктів, кваліфікація персоналу та підтримка керівництва. Порівняльний аналіз виявив значний розрив у цифровій зрілості між прибалтійськими та українськими університетами за всіма ключовими доменами оцінки. Обґрунтовано трирівневу концептуальну модель адаптації прибалтійського досвіду для українських ЗВО: архітектурний рівень (розробка відкритих API для інтеграції з ЄДЕБО, стандартизація протоколів обміну), інституційний рівень (формування регіональних консорціумів для спільного фінансування та розробки систем) та технологічний рівень (модернізація існуючої LMS-інфраструктури з додаванням аналітичних компонентів). Результати створюють теоретичну та методологічну базу для розробки державної стратегії цифровізації вищої освіти та обґрунтування концептуальних засад цифрової трансформації українських університетів з урахуванням специфіки національної нормативної бази та ресурсних обмежень.