Зеркало для Cogito: Проблема памяти в философии Декарта

Abstract

В настоящей статье мы ставили задачу показать, каким образом размышления о природе памяти связывают различные части философии Декарта, и как, в контексте этих размышлений, определяются такие важнейшие декартов-ские положения, как различение души и тела, субстанциальной природы мышления и единичных актов мысли. Полученные результаты могут быть сведены к следующим тезисам: 1. Телесная память определяет возможность организации материи в автономную форму единичного тела-автомата как соотносящегося с самим собой целого. 2. Этой памяти соответствует ограничение бесконечной делимости материи, что свидетельствует о единичном выборе, сделанном Богом в момент тво-рения в пользу определенных законов движения тел. 3. Интеллектуальная память, или рефлексия, позволяет душе сохранять зна-ние своей единой субстанциальной природы в многообразии отдельных актов и способов своего существования в теле. 4. Акт Cogito, поскольку он задает принцип единства единичного акта мысли и субстанциальной природы мышления, существенным образом воспроизводит структуру памяти.У цій статті ми прагнули показати, яким чином розмірковування про природу пам’яті пов’язують одну з одною різноманітні частини філософії Декарта і яким чином, у контексті цих розмірковувань, визначаються такі украй важливі Декартові тези, як розрізнення душі й тіла, субстанційної природи мислення і одиничних актів думки. Отримані результати можна редукувати до таких тез: 1. Тілесна пам’ять визначає можливість організації матерії у автономну форму одиничного тіла-автомата, що співвідноситься з самим собою як цілим. 2. Цій пам’яті відповідає обмеження нескінченної подільності матерії, яке свідчить про одиничний вибір, зроблений Богом у момент створення на користь визначених законів руху тіл. 3. Інтелектуальна пам’ять, або рефлексія, дає змогу душі зберігати знання своєї єдиної субстанційної природи у багатоманітності окремих актів і способів свого існування у тілі. 4. Акт Cogito, оскільки він задає принцип єдності одиничного акту думки і субстанційної природи мислення, істотним чином відтворює структуру пам’яті.In this paper, we attempted to show how the reflections on the nature of memory link together different parts of Descartes’ philosophy and how the distinction between body and soul, substantial nature of thinking and singular acts of thought are determined in the context of these reflections. The outcomes of the paper can be summarized as following. 1) Body memory determines the possibility for matter to be organized in the form of an autonomous unit of the body-machine as a whole related to itself. 2) This memory corresponds to the limitation of the infinite divisibility of matter, which indicates the unique choice made by God in the moment of creation in the favor of certain laws of motion of bodies. 3) Intellectual memory, or reflection, allows the soul to hold a substantial knowledge of its single substantial nature in the variety of individual cognitive acts and modes of its existence in the body. 4) The act of Cogito, insofar as it sets the principle of unity of a single act of thought and the substantial nature of thinking, essentially reproduces the structure of memory.