Мемуарна палітра як історико-філософське джерело

Abstract

The article analyzes Vadym Skurativskyi's memoirs as a specific genre type and as a potential subject of historico-philosophical research. It has been proven that the author's specific style and frequent factual errors significantly limit the use of this type of memoir as a source for the history of Ukrainian philosophy. Against this background, the advantage of new methodological tools provided by the oral history of philosophy is emphasized. These tools enable the production of texts in response to a research query, thereby significantly reducing the shortcomings of traditional memoirs as a research source.

У статті аналізуються спогади Вадима Скуратівського як певний жанровий тип і як потенційний предмет історико-філософського дослідження. Доведено, що специфічний стиль автора та непоодинокі фактичні помилки істотно звужують застосування такого типу спогадів як джерела з історії української філософії. На цьому тлі увиразнено перевагу нових методологічних інструментів, які надає усна історія філософії. Ці інструменти уможливлюють продукування текстів у відповідь на дослідницький запит, а тому можуть істотно зменшити недоліки традиційної мемуаристики як дослідницького джерела.