Вітґенштайн та феноменологія: контроверзи французької інтерпретації

Abstract

Авторка статті зосереджується на проблемі рецепції філософії Вітґенштайна у Франції, що була досить пізньою й призвела до різноманітних та іноді протилежних інтерпретацій його думки навіть у середовищі французьких аналітичних філософів. Застосовуючи соціологічний підхід до проблеми рецепції, авторка виокремлює чинники, які перешкоджали проникненню ідей аналітичної філософії у Францію, поміж яких – потужна інституціоналізація філософії у Франції з притаманними їй традиціоналізмом і консерватизмом, яскраво виражений національний характер французької філософії, а також відверто полемічний характер французької аналітичної філософії, перетворення вибору цієї традиції філософування на етичний та політичний вибір. Ці фактори висвітлено на прикладі аналізу конфліктних інтерпретацій Вітґенштайна Жаком Бувресом і Сандрою Ложʼє: якщо перший створює образ Вітґенштайна як анти-Гусерля, дорікаючи австрійському філософу ігноруванням повсякденного мовлення, то друга пропонує феноменологічне прочитання думки Вітґенштайна засобами філософії повсякденного мовлення. У статті показано, як протилежні інтерпретації філософії Вітґенштайна відтворюють внутрішні конфлікти французького філософського поля.The author of the article focuses on the matter of Wittgenstein's philosophy reception in France. The reception of Wittgenstein's philosophy was quite late and led to different, sometimes opposite interpretations of his thought, even among French analytical philosophers. Applying a sociological approach to the problem of reception, the author identifies factors that hindered the penetration of the ideas of analytical philosophy in France, including the powerful institutionalization of philosophy in France with its inherent traditionalism and conservatism, fully expressed national character of French philosophy, as well as the extremely polemical character of French analytical philosophy, the transformation of the choice of this tradition of philosophizing into an ethical and political choice. These factors are illustrated by an analysis of Wittgenstein's conflicting interpretation of Jacques Bouveresse and Sandra Laugier. If the first creates an image of Wittgenstein as Anti-Husserl, blaming the phenomenologist for ignoring ordinary language, the second proposes a phenomenological reading of Wittgenstein's ideas using the philosophy of ordinary language. The article shows how opposing interpretations of Wittgenstein's philosophy reproduce the internal conflicts of the French philosophical field.